Емсськая депеша 1870, телеграма від 13 червня з викладом бесіди між королем Пруссії Вільгельмом I і французьким посланцем В. Бенедетті з питання про заміщення вакантного іспанського престолу; направлена з Емса (Ems) радником прусського міністерства закордонних справ Х. Абекеном канцлерові О. Бісмарку. У телеграмі повідомлялося про відмову короля дати французькій стороні зобов'язання не вирішувати в майбутньому його родичеві принцові Леопольду Гогенцоллерну прийняти іспанську корону, якщо вона буде йому знов запропонована (раніше Леопольд вимушений був відхилювати пропозицію іспанського уряду зважаючи на різко негативну позицію Франції). Бісмарк шляхом скорочення і довільного редагування тексту додав повідомленню провокаційний і образливий для французького уряду характер. У такому вигляді текст був переданий в друк. Наполеон II використовував спотворений текст як привід для оголошення (19 червня 1870) війни Пруссії.а першому етапі війна з боку Пруссії носила історично-прогресивний характер, оскільки об'єктивно була направлена проти спроби Наполеона III перешкодити завершенню об'єднання Німеччини. Франц. армія, ослаблена колоніальними війнами і що панувала у всіх ланках державного апарату корупцією, не була готова до війни. Після проведення мобілізації французька армія в метрополії на 1 серпня налічувала мало чим більше 500 тис. чіл., у тому числі в Рейнській армії, що діє, 262 тис. (до 6 серпня – 275 тис.). Герм.держави мобілізували понад 1 млн. чіл., у тому числі в польових військах понад 690 тис. Франц. армія поступалася герм.(німецький) по кількості і якості артилерійського озброєння. Йому. сталеві нарізні гармати з дальністю стрілянини до 3,5 км. набагато перевершували по своїх бойових якостях французькі бронзові знаряддя. У озброєнні піхоти перевага була на стороні французів. Франц. нарізна голчана рушниця системи Шаспо було краще, ніж прусські рушниці Дрейзе. Сухопутні сили герм.(німецький) держав перевершували французьку армію по організованості і рівню бойової підготовки особового складу. Французький ВМФ(військово-морський флот) був сильніший ВМФ(військово-морський флот) Пруссії, але не надав впливи на хід Ф.-п. ст
Французьке командування, опасаючись затяжної війни, передбачало швидко зосередити армію на кордоні і завдати раптового удару з району Страсбурга на З.-В.(північний схід) з метою відсікання армій южногерм. держав від військ Північнонімецького союзу. З початку мобілізації Рейнська армія (8 корпусів) почала розгортання на широкому фронті від Тіонвіля до Бельфора. Мобілізація і розгортання франц.(французький) військ йшли повільно і неорганізовано. Плани перевезень були порушені. Війська личили до кордону із запізненням, не маючи достатньої кількості продовольства і спорядження. Наполеон III, що узяв на себе командування армією, був вимушений відмінити настання. Герм. план війни, розроблений прусським начальником Генштабу генералом Х. Мольтке Старшим, передбачав вторгнення крупних угрупувань військ в Ельзас і Лотарінгию, розгром франц.(французький) армії в прикордонних битвах і настання на Париж. Мобілізація в Германії прошла організовано, і, використовуючи ж.-д.(железнодорожний) мережа, герм.(німецький) командування до 1 серпня розвернуло на кордоні з Францією від Тріра ка Карлсруе три армії (1-я генерала До. Ф. фон Штейнмеца, 2-я прусського принца Фрідріха Карла і 3-я прусського кронпрінца Фрідріха Вільгельма, їх чисельність до 6 серпня відповідно – 96, 228 і 167 тис. чіл.) у складі 10 корпусів. 4 серпня герм.(німецький) війська почали загальне настання, 3-я герм.(німецький) армія, що знаходилася на лівому крилі, вторглася до Ельзас. Її авангарди несподівано атакували франц.(французький) дивізію генерала А. Дуе у Вейсенбурга і відкинули її, а 6 серпня 3-я герм.(німецький) армія розгромила у Верта корпус маршала М. Е. Мак-Магона і змусила праве крило франц.(французький) військ відступати на Сарбур і далі на Люневіль. Того ж дня війська 2-ої і 1-й герм.(німецький) армій завдали поразки франц.(французький) корпусу генерала Ш. О. Фроссара в районі Шпіхерн – Форбак і відкинули його до Мецу. Франц. Рейнська армія виявилася розчленованою: три корпуси під командуванням маршала Мак-Магона відступали в напрямі на Шалон-сюр-Марн, а п'ять корпусів відійшли до Мецу.
Після перших поразок франц.(французький) військ у Франції стали наростати антибонапартистські настрої. Проте що прийшла 9 серпня до влади правобонапартістськая угрупування на чолі з графем Палікао підпорядкувала свою політику інтересам збереження бонапартистського режиму і тим самим прискорила військовий розгром Франції.
12 серпня Наполеон III передав в Меце обов'язки головнокомандуючого маршалові А. Ф. Базену і виїхав в Шалон. Базен прийняв рішення відвести свою армію через Верден до Шалону, з'єднатися з армією Мак-Магона і прикрити напрям на Париж. Герм. командування після нетривалої зупинки на р. Саар відновило настання, 3-я герм.(німецький) армія, не зустрічаючи опору, рухалася на Люневіль, Нанси; 1-я герм, армія наставала на Мец; 2-я герм.(німецький) армія рухалася на Понт-а-мусон, заходивши у фланг і тил франц.(французький) військам в районі Меца. 14 серпня 1-я герм.(німецький) армія атакувала франц.(французький) війська на лівому березі р. Мозель в районі Коломбо – Нуйі (східніше Меца). Бой не приніс перемоги жодній із сторін, але затримав переправу армії Базена через Мозель. 15 серпня, коли франц.(французький) війська відновили відступ, дороги на Верден були вже перекриті двома корпусами 2-ої герм.(німецький) армії. У битвах при Віонвіль – Марс-ла-тур (16 серпня) і Сен-Пріва – Гравелот (18 серпня) армія Базена потерпіла поразку, була відкинута до Мецу і блокована 7 герм.(німецький) корпусами. Герм.настанню на Париж протистояла Шалонськая армія маршала Мак-Магона (близько 140 тис. чіл.). По вказівці уряду, що вимагав вжити рішучі заходи для деблокади обложеною в Меце армії Базена, Мак-Магон почав рух до Мецу. Герм. командування направило проти нього 3-у і знов створену Маасськую армії, які наставали широким фронтом на С. і З.-В.(північний схід) напереріз Шалонськой армії. В результаті вона виявилася оточеною в районі Седана . 1 вересня почалося битва, яка вирішила долю армії Мак-Магона. Герм. війська, маючи в своєму розпорядженні чисельну перевагу, позиційну перевагу і сильну артилерію, завдали нищівної поразки франц.(французький) армії. Після наполегливої 12-годинної битви за наказом Наполеона III над седанськой фортецею був піднятий білий прапор. 2 вересня Шалонськая армія капітулювала. Седанськая катастрофа послужила поштовхом до революції 4 вересня 1870.
