Ірак до Першої світової війни вважався відсталою і безперспективною провінцією Османської імперії. Тут практично не було промислових підприємств. В країні панував феодально-патріархальний лад. Селяни вели натуральне і напівнатуральне господарство. Значну частину населення складали кочівники. Під час війни Ірак дуже постраждав від бойових дій. Встановився англійський окупаційний режим. Англія доклала всіх зусиль, щоб залишити цю країну в сфері свого впливу, її цікавили можливості видобутку нафти і стратегічне положення Іраку. Англійські претензії задовольнила Паризька мирна конференція, надавши відповідний мандат на управління.
В 1921 р. Англія створила в Ірані конституційну монархію
на чолі з королем Фейсалом аль-Хашімі. В усі державні органи призначалися англійські радники, на місцях реальна влада знаходиласьу руках англійських інспекторів. За англо-іракським договором 1922 р. королівський уряд повинен був керуватися порадами англійського верховного комісара в питаннях зовнішньої політики і фінансів. Англія Залишила в Іраку свої війська. Згодом була прийнята дуже обмежена конституція, розроблена в британському міністерстві колоній (1924). Англійські монополії і добились надання їм виключних прав на розвідку і видобуток | нафти ва всій території країни, зя винятком південних районів.
Система мандату (1920-1932) викликала обурення і опір іракського народу. В містах неодноразово відбувались анти-англійські демонстрації, спостерігались заворушення племен Цей- ;
трального Іраку. Місцева еліта була незадоволена тим, що не ! мала впливу на національну політику. Великі держави вимага- 1 ли від Англії проведення курсу «відкритих дверей» і допущен- ( вя своїх капіталів у Ірак. У цій ситуації Англія вирішила відмо- І
витися від мандату і знайти тут інші засоби контролю. |
В 1930 р. був підписаний новий англо-іракський договір стро- | ком на 25 років, який набирав чинності з моменту відміни манда- | ту. Ірак оголошувався незалежною державою. Англія одержувала | права консультанта з міжнародних питань. Укладався воєнний союз, згідно з яким Англія могла використовувати територію Іраку і його комунікації. Визнавались «особливі інтереси» Англії в обороні Іраку, зберігались дві англійські військові бази, Ірак зобов'язувався запрошувати військових радників і військові місії лише з Англії, і Цей договір мав нерівноправний характер і в нових фермах зберігав залежність країни від англійського імперіалізму.'
Проти кабального договору висловились широкі маси патріотичної громадськості. Виник ряд націоналістичне настроєних об'єднань як правої, так і лівої спрямованості. В 1932 р. Англія офіційно відмовилась від мандату і домоглась прийому Іраку в Лігу націй. Договір 1930 р., незважаючи на масові протести, набрав чинності. До влади прийшла проанглійська феодально-поміщицька і буржуазна верхівка, яка зраджувала національні інтереси. Бороть
ба іракського народу за справжню незалежність тривала.