На початок новітнього часу переважна більшість афро-азіатських країн була колоніями або напівколоніями провідних імперіалістичних держав. Вони перетворились в надійні джерела сировини, допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, у сфери вигідного збуту промислових товарів, вкладення капіталів, використання дешевої робочої сили. Володіння колоніями і зонами економічного впливу дозволяло імперіалістичним державам утримувати сильні позиції на світовому ринку. В Азії та Африці вони мали також значні стратегічні та геополітичні інтереси.
В 1914 р. колоніальні володіння Англії займали територію 33,5 млн. кв. км з населенням майже 400млн. чол., Франції - 10,6 млн. кв. км з населенням 50 млн. чол., Німеччини - 3 млн. кв. км з населенням 13,3 млн. чол. В кінці XIX - на поч. XX ст. на шлях колоніальних загарбань стали СІЛА і Японія, інтереси яких зіткнулися з інтересами «старих» колоніальних імперій. Імперіалістичні суперечності призвели до Першої світової війни (1914-1918), в якій перемогли держави Антанти.
Колонії і напівколонії були насильно втягнуті метрополіями у війну, змушені були захищати чужі для них інтереси. На територіях багатьох країн розгорнулись бойові дії, що призвело до величезних матеріаль
них збитків. Мирне населення зазнавало безжалісного пограбування з боку військ, властей, тимчасових правителів. Місцеві жителі примусово зганялись на будівництво доріг, військових об'єктів з надзвичайно важкими умовами праці. Колонії були перетворені в тилові бази воюючих метрополій, змушені були надавати їм сировину і навіть промислові товари. Чоловіче населення зазнавало примусової мобілізації, воювало на найбільш небезпечних ділянках фронтів.
Серйозно погіршилось становище широких верств населення афро-азіатських країн, суттєво знизився їх і без того невисокий життєвий рівень. Щни на продовольство, товари першої необхідності скрізь зростали. Багато товарів взагалі зникли з продажу внаслідок скорочення або припинення їх імпорту. Навіть у країнах, розташованих далеко від фронтів, порушились усталені економічні зв'язки, що спричинило дезорганізацію господарства. Населення страждало від голоду, епідемій тифу, іспанки та інших тяжких хвороб. Війна принесла народам Азії та Африки розруху, масове зубожіння, економічні негаразди.
З іншого боку, війна сприяла розвитку ринкових відносин в колоніях і напівколоніях, бо послабила тиск Заходу на їх економіку. Зайняті війною метрополії були змушені перевести свою промисловість на виконання військових замовлень. Скорочення ввозу товарів створило умови для зростання національного капіталізму і економічного зміцнення національної буржуазії, яка була зацікавлена і в отриманні політичних прав.
В роки війни мільйони людей змушені були залишити свої рідні місця, сотні тисяч брали участь у боях і навчилися володіти зброєю. Їх рівень знань розширився, вони побачили світ, зрозуміли сильні й слабкі сторони своїх поневолювачів-колонізаторів і готові були боротися за свої інтереси.
