Стус На колимськім морозі калина

На  колимськім  морозі  калина  
зацвітає  рудими  слізьми.  
Неосяжна  осонцена  днина,  
і  собором  дзвінким  Україна  
написалась  на  мурах  тюрми.  
Безгоміння,  безлюддя  довкола,  
тільки  сонце  і  простір,  і  сніг.  
І  котилося  куль-покотьолом  
моє  серце  в  ведмежий  барліг.  
І  зголілі  модрини  кричали,  
тонко  олень  писався  в  імлі,  
і  зійшлися  кінці  і  начала  
на  оцій  чужинецькій  землі.