У 1819р К. написав для Полтавського театру п'єсу «Наталка Полтавка» (надр. 1838) іводевіль «Москаль-чарівник» (надр. 1841), які стали основою започаткування нової української драматургії. М. Лисенко, використавши доробок своїх попередників (О. Барсицького, А. Єдлічки) створив оперу «Наталка-Полтавка».
Характерні риси драматургічної творчості Івана Котляревського:
· невелика кількість дійових осіб
· вдало вибраний конфлікт
· напруженість і природність розвитку сюжету
· стрункість композиції
· органічно вмонтовані в текст пісні
· народна, індивідуалізована й гранично виразна мова
· гумор
· чіткість ідей
· рельєфно зримі образи
Творчість Котляревського високо цінував Т. Шевченко. Поет в 1838 написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».
Однак вже Пантелеймон Куліш мав строгіший погляд на творчість та громадську поставу Котляревського. Куліш звинувачував свого колегу по перу в догоджанні високим чиновникам російської колоніальної адміністрації — князю Куракіну, князю Рєпніну тощо. Цим закидам опонує український літературознавець І. Снігур, який 1946 оприлюднив у емігрантському журналі «Похід» наступну репліку:
|
Іван Котляревський, зберігаючи теплу пам'ять про Гетьмащину ("Так вічной пам'яти бувало у нас в Гетьманщині колись"), опоминаючись за народну правду ("Мужича правда все колюча, а панська на всі боки гнуча"), без будьякого, проте, внутрішнього психологічного конфлікту поєднує свою симпатію до козацької минувшини з більш ніж толерантним ставленням до царського державного устрою, - з симаптією до таких його репрезентантів, як генерал-губернатор князь Олексій Куракін, князь Рєпнін, князь Лобанов-Роставецький. При чому Котляревський робить це цілком щиро, без ніякого наміру користолюбно здобувати прихильність впливових людей, що цілком несправедливо закидає йому Пантелеймон Куліш. І цей внутрішній конфлікт не викникає у Котляревського тому, що поняття української нації уклалося в його свідомості як складова частина поняття російської держави, частина, підпорядкована цілому... |
М. Коцюбинський, характеризуючи роль І. П. Котляревського в розвитку української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах» із його творів.
