Козацькі літописи. Як відомо, давньоруські, літописи складалися з писаних різними книжниками порічних статей і набували остаточного вигляду (звід) під пером редакторів чи складачів. На відміну від них козацькі літописи — це цілісні авторські праці, створені в 2-й пол. XVII—-XVIII ст. представниками освіченої старшини, й належать до найважливіших джерел з історії України, Росії, Молдови та суміжних держав. Головну увагу в них зосереджено на національно-визвольних і соціальних, рухах українського народу, Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького. Основні козацькі літописи є цінними літературно-художніми пам'ятками й відзначаються достовірністю відображення подій і глибокими узагальненнями.
Найвідомішими і найвартіснішими з-поміж них є створені Самовидцем, Грабянкою, Величком (див. окремі статті про них). Ці та деякі інші козацькі літописи, побудовані на численних документах і спогадах сучасників, дають дослідникам дорогоцінну змогу докладно простежити перебіг Визвольної війни, розвиток класових і визвольних рухів на Україні в XVII — на поч. XVIII ст.
До нашого часу дійшли козацькі літописи Самовидця, Грабянки і Величка. У них описується героїчна доба українського народу - Хмельниччина. Авторами-літописцями цих творів були козаки.
У «Літописі Самовидця» після короткого вступу про події до 1648 року докладно описано епоху 1648-1702 рр. Кінцева частина літопису - стислий огляд історії України за 1703-1784 рр.
У «Літописі Самовидця» описується Чорна рада під Ніжином 1663 р., докладно розповідається про два ворожі табори - Сомка та Брюховецького і про жорстоку розправу останнього над своїм суперником та його прихильниками. Пізніше ці події лягли в основу роману П. Куліша «Чорна рада».
«Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки» описує історію козацтва з часу його виникнення до 1709 р. У ньому наводяться тексти багатьох державних актів, гетьманських універсалів, грамот, договорів. Написано цей твір тодішньою українською літературною мовою з використанням віршів, панегіриків.
Автор чотиритомного «Літопису Самійла Величка» закінчив Києво-Могилянську академію, був людиною енциклопедичних знань, вільно володів шістьма мовами.
Історичні події, описані в цьому літописі, охоплюють події 1648-1700 рр. Як громадянин Величко гірко переживав злигодні України того часу і висловлював з цього приводу свої думки та почуття. До літописання він додавав народні історичні перекази, легенди, вірші, зокрема про Богдана Хмельницького, про кошового отамана Івана Сірка.
Одна з головних тем «Літопису Самійла Величка» - гетьмансько-старшинські усобиці Автор глибоко сумує також з приводу жахливих руїн міст і сіл - наслідку набігів татар та інших ворогів.
Мова літопису образна, багата на лексику та фразеологію, драматично напружена. Автор використовує пейзажі, гумор, сатиру.
Висновок. Отже, козацькі літописи - визначні твори української літератури XVIII ст., які сповнені патріотизму та героїзму. Вони доносять до нас славу предків і їхню високу духовну культуру.
Літописи Самовидця, Григорія Гребінки та Самійла Величка становлять вершину українського літописання XVII - XVIII століть. їх автори - учасники описуваних подій, освічені, досвічені люди тих часів, які піднімали у своїх творах національні, суспільно-політичні проблеми, закликали любити свою рідну землю. Літописи та козацькі храми тих часів - свідчення високої культури і майстерності наших предків.
