пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


Літературна дискусія 25-28

Друга половина 20-х рр. відзна­
чається ускладненням перебігу мис­
тецького, зокрема літературного
життя, пов’язаним з політичними
проблемами. Набуває поширення
партійна пропаганда з провідною те­
зою, що класового ворога потрібно
шукати серед прогресивних кіл
інтелігенції, які творили тогочасну
українську культуру. Це «полюван­
ня на відьом» дестабілізувало роботу
літературних угруповань, унесло еле­
мент підозри й недовіри в спілкуван­
ня, заважало спокійно жити й пра­
цювати людям мистецтва. Говорити
вголос про проблеми, що виникли в
царині культури, у цій ситуації мог­
ли тільки справжні сміливці.
Виявом справжньої мужності стала
стаття Миколи Хвильового «Про «са­
тану в бочці…», або про графоманів,
спекулянтів та інших просвітян»,
опублікована у квітні 1925 року в
тижневику «Культура і побут». У н1й
автор рішуче виступив проти наса­
джуваної «плужанами» масовості, за
Нова література
гальності культури, відзначив низь­
ку якість друкованої продукції, звер­
нувся із закликом працювати в літе­
ратурі професійно та відповідально.
Саме вона й започаткувала літера­
турну дискусію, яка викликала хви­
лю публікацій у пресі й широкий резо­
нанс, що не стихав упродовж кількох
років. Відтак виникла потреба в про­
веденні диспуту, який і відбувся нап­
рикінці травня 1925 року в будинку
Василя Блакитного у присутності по­
над 800 осіб. Більшість підтримувала
позицію Миколи Хвильового, однак
деякі літератори засудили такі погля­
ди (С. Пилипенко, Б. Коваленко, Іван
Ле, С. Щупак) та згодом відгукнулися
в пресі зливою суперечливих статей.
Під час диспутів постало гостре пи­
тання: на кого орієнтуватися —
«Європа чи Просвіта?» Цю проблему
згодом розглянув у однойменному
памфлеті Микола Хвильовий. Європу
письменник ототожнював з інтелек­
туальним досвідом людства. Просві­
та ж — це примітивне просвітницт­
во, якому сьогодні немає місця.
Хвильовий закликає не орієнтувати­
ся на Москву («центр всесоюзного
шцанства»), а звернути свої погляди
[о «психологічної Європи», що ідей-
іо та стилістично ближча до розвит­
ку нашої культури.
Однак комуністичні функціонери
прийняли таке гасло як суто полі-
ичне. ЗО квітня в тому ж таки тиж ­
невику «Культура і побут» з’явилася
стаття-відповідь Г. Яковенка «Про
критику й критиків у літературі», у
якій гостро засуджено позицію авто­
ра дискусійної статті. Таким чином,
дискусія вийшла за межі літератур­
ної, перейшла в площину політичну
та затягнулася на декілька років.
З літературною дискусією пов’яза­
не виникнення найвидатнішої того­
часної літературної організації —
ВАЛ ЛІТЕ (Вільної академії проле­
тарської літератури). Її засновник —
Микола Хвильовий зумів сформува­
ти за несприятливих обставин міцне
ядро однодумців, які мали неабиякі
мистецькі здібності. У різний час
членами ВАПЛІТЕ стали М. Бажан,
М. Куліш, П. Тичина, Ю. Смолич,
П. Панч, І. Дніпровський та ін.
Організація видавала власний одно­
йменний журнал.
У широкій дискусії М. Хвильового
підтримали М. Куліш, О. Слісарен-
ко, М. Яловий, А. Любченко, М. Зе-
ров. Проти Хвильового виступає
центральний орган ЦК КП(б)У «Ко­
муніст» у статтях А. Хвилі, А. Чуба­
ря та ін. Особливої гостроти набрала
боротьба, коли М. Хвильовий виклав
свої думки в публіцистичному романі
«Вальдшнепи» (1927), у висловлю­
ваннях вольової героїні Аглаї, що
гостро картає банкрутів революції
Дмитра Карамазова й Ганну. Небез­
печні для Москви думки Хвильового
713
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРА ТУРА
викликали рішучу критику Й. Ста­
ліна. Незважаючи на вимушені пока­
янні листи Хвильового й керівництва
ВАПЛІТЕ, організацію ліквідували,
її журнал був закритий.
Створені 1926 року «Молодняк» та
1927 року ВУСПП посилили ідео­
логічну критику позицій «ваплітян».
«Молодняк», до якого ввійшли
Л. Первомайський, О. Корнійчук,
Д. Гордієнко, Б. Коваленко, виник
як організація комсомольської мо­
лоді й відзначався непримиренністю
позиції щодо тих, хто думав і творив
не в напрямку панівної теорії.
ВУСПП (Всеукраїнську спілку
пролетарських письменників) спе­
ціально створено для протидії прог­
ресивній інтелігенції. Організація
складалася з письменників, слухня­
них режимові, а її стратегію розроб­
ляли лідери І. Кулик, В. Коряк,
І. Микитенко, І. Кириленко.
Літературна дискусія виявилася
безперспективною, бо М. Хвильовий
та інші її учасники намагалися
розв’язати культурні проблеми
України на засадах націонал —
комунізму, що в умовах тоталітарно­
го режиму в СРСР був приречений на
знищення.

I. Літературна дискусія 1925-1928 років і погляди М. Хвильового на розвиток української літератури. (Двадцяті роки XX століття - це бурхливі роки, коли з минулим боролись, коли масово ліквідували життєві негаразди. Тоді ж і почали масово закликати молодь до літератури. 1925 року М. Хвильовий пише "Листи до молодої молоді", де порушує питання мистецтва, стверджуючи, що масовість у літературі - це дуже низький рівень. З цього і почалась літературна дискусія.) 
      II. Митці слова про розвиток пожовтневої літератури. 
      1. Літературні угруповання в Україні 20-х років XX століття. (Пошуки митцями слова шляхів розвитку літератури XX століття породили різноманітні стильові течії у зображенні нової доби, а також об'єднали близьких за поглядами письменників у літературні організації: "Плуг", "Гарт", "Аспанфуг", ВАПЛІТЕ, МАРС, ВУСПП та інші. Пристрасні полеміки про погляди на творчу особистість та її твори вирували в літературному житті України. Яким має бути мистецтво, про що і як писати, на що орієнтуватись. На ці питання, що були предметом літературної дискусії 1925-1928 років, шукали відповіді літератори.) 
      2. Літературні принципи Миколи Хвильового. (М. Хвильовий у циклі памфлетів "Камо грядеши", "Думки проти течії", "Апологети писаризму", "Україна чи Малоросія?" висловив свої думки щодо розвитку української літератури XX століття. Один із основних літературних принципів - це високий рівень художньої майстерності, фахова підготовка письменника, бо без цього "політична правильність - ніщо". М. Хвильовий виступав за орієнтацію на кращі зразки європейського мистецтва, науки, філософської думки і застерігав від російського культурного впливу, що спонукає українських письменників до копіювання. М. Хвильовий запропонував назву нового творчого методу 20-х років - "романтика вітаїзму", тобто життєстверджуючий романтизм.) 
      III. Доля М. Хвильового - трагедія знівечених ідеалів. (Відданий революції, пристрасний романтик світлої комуни майбутнього став свідком того, як благородна ідея обернулася чорною реальністю: арешти, "чистки", сфарибковані суди, репресії. Що відбувалося? М. Хвильовий не знаходив відповіді на ці питання і не бачив виходу, тому так трагічно обірвалося його життя 13 травня 1933 року.) 


12.06.2014; 22:47
хиты: 1209
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
литературная теория
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь