пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Методика 2

 

стосовуються тоді, коли можливі варіанти відповіді. Наприклад: Як правильно сказати спортивний зал чи спортивна зала ? Весною чи навесні? Гарний тюль чи гарна тюль?

Навідні запитання даються учням, щоб допомогти їм знайти правильну відповідь. Наприклад, учень визначає тип підрядного зв'язку у словосполученнях: книжка брата, нова книжка й вагається, визначаючи, яким типом поєднуються слова в словосполученнях. Тоді учитель ставить учневі навідні запитання: У якому із словосполучень при зміні головного слова змінюється і залежне?

Риторичні запитання ставляться не для того, щоб одержати на них відповідь, часто наперед відому, а лише щоб привернути увагу учнів до певного факту або самим запитанням мобілізувати клас до сприйняття наступної розповіді.

Запитання синтетичного характеру використовують, коли закріплюється матеріал, робляться висновки. Бажано починати запитання словами: складіть, доберіть, зіставте, пригадайте, з'ясуйте, перебудуйте, перетворіть, змініть.

В одній бесіді не можна нагромаджувати багато запитань, щоб не перевтомлювати учнів.

У процесі вивчення мовного матеріалу бесіда може мати різне призначення, а саме: готувати учнів до сприйняття нового матеріалу, сприяти засвоєнню нового, допомагати застосовувати набуті знання в нових умовах стосовно розв'язання практичних завдань. Метод бесіди виправдовує себе і при повторенні й узагальненні матеріалу, коли вже відомі поняття, факти учні перегруповують, зіставляють, знаходять між ними спільне й відмінне і роблять відповідні висновки. Вчитель усю цю роботу лише організовує і спрямовує для досягнення результативності у навчанні.

Метод бесіди на уроках мови забезпечує початковий етап для розгортання аналітико-синтетичної роботи, зумовлює свідоме розуміння мовних явищ, а тим самим гарантує від формалізму в знаннях, який маємо там, де учень не вміє аналізувати явища, знаходити зв'язки між ними і підійматися від конкретного факту до узагальнення.

Метод спостереження над мовою. За методом спостережень над мовою учень здобуває знання на основі самостійного аналізу мовних явищ, в результаті активізації своїх розумових сил.

Упродовж тривалого періоду метод спостереження над мовою у вітчизняній методиці був основним, універсальним при вивченні граматики (вважали його дослідницьким). Учні повинні були цілком самостійно спостерігати, аналізувати, робити висновки, формулювати правила. Безперечно, така робота для учнів середньої школи непосильна. Тому цей метод став використовуватися лише в поєднанні з бесідою, і він є одним з етапів у процесі навчання мови. З часом цей метод удосконалився і ширше використовується в мовній практиці. Подаємо орієнтовний порядок роботи за методом спостереження.

У вступній бесіді учитель знайомить учнів із завданням. Матеріал, над яким буде вестися спостереження, можна подати на дошці, в індивідуальних картках, або запропонувати здійснювати спостереження за матеріалом підручника. Складні завдання доцільно пояснити або подати зразок виконання. Наприклад, перед учнями таблиця, в якій ліворуч подано речення з прямою мовою, а праворуч - речення, в яких пряма мова замінена непрямою.

Завдання. Простежте, як відбувається заміна прямої мови непрямою. Дане завдання можна деталізувати системою запитань:

1) порівняй речення обох колонок (з прямою мовою і непрямою);

2) визнач, які граматичні зміни відбуваються при заміні прямої мови непрямою;

3) що треба пам'ятати при вживанні особових і присвійних займенників у непрямій мові?

4) як проходить заміна прямої мови, коли вона виступає питальним реченням?

5) як змінюється пунктуація в реченні з непрямою мовою?

6) яким стає смислове навантаження в паралельних конструкціях?

Такі завдання дають змогу зосередити увагу учнів на головному, привчають до цілеспрямованої діяльності.

Чинні підручники рясніють матеріалом для спостереження. Мовний матеріал не подається у вигляді готових приписів, а як матеріал, після дослідження якого треба зробити відповідні висновки. Учитель може залучити довідкову літературу, різнотипні посібники, що значно доповнять матеріал підручника і допоможуть учням зробити самостійні висновки.

Позитивні сторони цього методу в тому, що він допомагає учневі вникнути в сутність мовних фактів, процесів, осмислити зв'язок між ними.

Метод спостережень перебуває в тісній залежності від змісту матеріалу. Якщо в 5-7 класах учитель обмежується застосуванням даного методу тільки для ознайомлення з конкретними мовними фактами при вивченні того чи іншого мовного явища, то в 8-9 класах він використовується значно ширше при вивченні синтаксичних понять. І особливо значущим стає на уроках української мови в 10-11(12) класах, де підсилюється елемент самостійності, розширюється коло фактів, з якими вже обізнані учні.

При правильному використанні методу спостережень в учнів закріплюються самостійні пошукові навички.

У системі методу спостереження й аналізу мовних явищ важливою ланкою є лінгвістичний експеримент. Він виправдовує себе в роботі над синтаксисом і стилістикою. Наприклад, шляхом лінгвістичного експерименту (підставляючи можливі сполучникові конструкції) учням пропонується мотивувати роль розділових знаків у реченні.

Відомо, що розділові знаки членують текст і речення на певні синтаксично-смислові частини. Вони полегшують сприйняття й правильне розуміння написаного. Проте не завжди там, де пауза, ставиться розділовий знак, і не завжди там, де є розділовий знак, робиться пауза. Порівн.: І котилось над містом пахуче, високе, рожеве, тепле сонце, як матір'ю спечений хліб (Б.Олійник). - І котилось над містом пахуче високе рожеве тепле сонце, як матір'ю спечений хліб.

Уживання розділового знака зумовлюється змістом, який хоче вкласти автор у своє висловлення. Порівняйте, наприклад: Сумління людське, виявляється, схоже на вулик, його теж можна розтривожити (О.Гончар), коли обидві частини виступають як рівноправні. Це речення можна записати й так: Сумління людське, виявляється, схоже на вулик - його теж можна розтривожити. У такому разі друга частина речення виражає висновок з того, про що говориться в першій. Замість тире можна поставити двокрапку, тоді друга частина вказуватиме на причину: Сумління людське, виявляється, схоже на вулик: його теж можна розтривожити.

У реченні "І котилось над містом пахуче, високе, рожеве, тепле сонце, як матір'ю спечений хліб" інтонація переліку виявляє такі ознаки: на кожний член речення падає логічний наголос, рух тону однотипний (найчастіше підвищення на кожному з однорідних членів, пауза після кожного однорідного члена).

Якщо речення оформлено іншою інтонацією: "/ котилось над містом пахуче високе рожеве тепле сонце, як матір'ю спечений хліб", то сонце сприймається не як щось приємне, рідне, а як висока рожева тепла пляма, яка пахне. У реченні "З ластівками прокидався яблуневий, у білих накрапах сад" без коми не обійтися, бо яблуневий - означення непоширене, а у білих накрапах - поширене. Якщо першим стоїть непоширене означення, а другим - поширене, тоді такі два означення є однорідними. Після спонтанного однорідного члена речення пауза на письмі не позначається комою.

Або пояснити, як розстановка розділових знаків впливає на зміст речення.

■ Проведіть спостереження. Як розстановка розділових знаків впливає на зміст поданих речень?

1. Хоч, траву їж, а свого слова дотримайся. / Хоч траву їж, а свого слова дотримайся (Нар. творчість). 2. Так, ніхто не кохав. / Так ніхто не кохав (В.Сосюра). 3. Скарати, не можна помилувати. / Скарати не можна! Помилувати. 4. Сказав зроби. / Сказав: "Зроби!". 5. Так, важко робити, як зайцеві сани тягти. / Так важко робити, як зайцеві сани тягти (Нар. творчість).

Таким чином, метод спостереження активізує пізнавальну діяльність учнів, їх самостійність у розв'язанні поставленого завдання, сприяє свідомому засвоєнню теоретичного матеріалу.

Метод роботи з підручником. Цей метод привчає учнів до самостійної роботи, а також є одним із способів реалізації принципу розвивального навчання. Ефективність цього методу залежить від уміння учнів читати й розуміти прочитане.

Роль учителя: 1) спочатку допомогти учням виділити головне в матеріалі; 2) визначити у виучуваному матеріалі нове і відоме (актуалізація знань); 3) відшукати відповідь за підручником. Наприклад:

■ Запишіть у вигляді стислого конспекту погляди мовознавців щодо визначення основної одиниці синтаксису. Скористайтеся порадами для самостійного опрацювання теми.

Поради для самостійного опрацювання теми

□ Прочитайте в підручнику теоретичний матеріал з теми.

□ З'ясуйте зміст термінів, наукових понять.

□ Щоб ґрунтовніше засвоїти прочитане, складіть конспект у формі плану, тематичних виписок, таблиці.

□ Усно перекажіть зміст теоретичного матеріалу.

□ Доберіть власні приклади, що ілюструють основні положення теми, сформулюйте стислі висновки.

■ Перевірте себе. Ознайомтеся із змістом схеми "Члени речення". Доберіть приклади до схеми.

Члени речення

Синтаксичні одиниці Види синтаксичних одиниць

 

Члени речення: головні члени речення

підмет двоскладного речення;

присудок двоскладного речення

односкладного речення

означення

додаток

обставина другорядні члени речення

Привчаючи школярів працювати з підручником, учитель може застосувати такі методичні прийоми: 1) провести вступну бесіду, яка забезпечить зв'язок раніше вивченого матеріалу з тим, що учні вивчатимуть самостійно; 2) дати інструктаж, у якому наголосити, на чому, читаючи підручник,- треба зосередити особливу увагу, які види роботи виконати (зробити записи, скласти план, передати зміст у формі схеми); 3) провести заключну бесіду, що має на меті перевірити, як учні засвоїли матеріал, і зробити необхідні уточнення, підвести підсумки роботи.

Поступово діти привчаються самостійно виділяти в матеріалі відоме і нове.

Метод роботи з підручником (словником, довідковою літературою) привчає до самоосвіти, сприяє формуванню переконаності в достовірності фактів.

Метод вправ. Вправи - це послідовні дії та операції, що виконуються багаторазово для набуття необхідних практичних умінь та навичок. Виконання учнями вправи відіграє у навчальній роботі з мови особливу роль. Це один із методів, без яких неможливе успішне навчання мови.

Цінність мовних вправ полягає в тому, що вони наближають навчання до потреб життя, дозволяють учителеві активізувати навчальний процес, а учням допомагають набути потрібних знань і навичок шляхом практичної діяльності.

Дидактична суть цього методу в тому, що вчитель за допомогою спеціальних завдань, які виконують учні, спрямовує їх на вироблення мовних умінь і навичок.

Вправи стають невід'ємною складовою частиною вивчення мови, оволодіння високою культурою усного і писемного мовлення.

У методиці вправи з мови класифікуються, виходячи з різних критеріїв: а) змісту, б) форми проведення, в) складності і поділяються на: 1) підготовчі, 2) вступні, 3) пробні, 4) тренувальні, 5) творчі, 6) контрольні.

Набуття нових знань, формування нових умінь і навичок майже завжди відбувається на основі раніше набутих, тому підготовчі вправи проводяться, як правило, перед вивченням нового матеріалу.

Роль і дидактична мета підготовчих вправ, - забезпечити пізнавальну і психологічну підготовку до сприймання нового матеріалу, зацікавити учнів, актуалізувати в них набутий практичний досвід. Наприклад, вивчаючи матеріал про текст, стилі і типи мовлення, вчитель пропонує, використовуючи вправи, що вміщено в підручнику, дати відповідь па такі запитання:

■ 1. Що називається текстом? 2. Назвіть основні три частини тексту. 3. З чого складається текст? 4. За яких умов текст поділяється на абзаци? 5. Чи завжди збігається кількість абзаців із основними частинами? 6. Поясніть зміст терміна "абзац". 7. Від чого залежить розташування абзаців, їх послідовність? 8. Які ви знаєте правила зв'язку речень і абзаців? 9. Назвіть засоби міжфразного зв'язку. 10. Дайте характеристику будови тексту. 11. Які ви знаєте типи мовлення? 12. Назвіть основні стилі української мови.

Після опрацювання теоретичного матеріалу підручника доцільно запропонувати вправу для самостійної роботи. Наприклад:

■ Прочитайте текст і, працюючи в парах, поставте один одному запитання, подані під текстом. Відповідайте щиро, відверто - це допоможе вам підготуватися до дискусії.

Якщо ви хочете когось переконати ...

Думки стародавніх авторитетів, таких, як грецький філософ Аристотель та римський оратор і теоретик ораторського мистецтва Квінтіліан, збігаються з думками сучасних психологів у тому, що людина у своїй поведінці й рішеннях керується логікою значно менше, ніж нам видається.

„ На дії і вчинки людей, - говорив Аристотель, - впливають сім чинників: випадок, природа, примус, звичка, розум, бажання, пристрасть".

Зверніть увагу на те, що серед семи згаданих чинників, які, за твердженням Аристотеля, впливають на поведінку людини, лише один пов'язаний з розумовою діяльністю. Подібного погляду дотримувався Квінтіліан, що навчав молодих римлян ораторського мистецтва, яке відігравало велику роль на суді в Стародавньому Римі: "Докази, звичайно, можуть змусити суддів поставитися до нашої справи прихильніше, ніж до справи нашого супротивника. Але вияви почуттів сильніші за докази: вони примусять суддів прагнути, щоб нашу справу було вирішено краще. А чого хочуть, у те й вірять" (3 кн. "Мистецтво говорити").

■ Дайте відповіді на запитання:

1. Чим ви керуєтеся у своїй поведінці: розумом, емоціями, користю, бажаннями, інстинктом, симпатією, порадою, рекомендацією тощо?

2. Чи вмієте ви спрямувати увагу співрозмовника у потрібному руслі?

3. Чи знаходите ви потрібні аргументи? Чи вмієте ви їх правильно викладати?

4. На що звертали увагу оратора античні філософи і чому? Прокоментуйте прочитане.

Вступні і пробні вправи проводяться безпосередньо після опрацювання мовного матеріалу. Наприклад, учитель пропонує такі завдання і вправи:

■ Прочитайте пари слів, стежте за правильною вимовою кінцевих дзвінких і глухих приголосних.

Дуб - гуп, зруб - рип, гриб - грип; мідь - мить, гладь - лють, лід - кіт; друг - птах, круг - пух, луг - слух; аналіз - альбатрос, газ - бас, мороз - ліс, низ - лис, верболіз - верес; ніж - кіш, масаж - патронташ, криж - наш; імідж - погонич; ґедзь - борець.

■ Запишіть слова фонетичною транскрипцією, розмежуйте вимову двох звуків на стику префікса й кореня [дж], [дз] і одного [дж], [дз] у поданих словах.

Ходжу, дзиґарі, дзот, підземний, джерельце, дзвеніти, народження, підживити, підзвітний, відзначати, дріжджі, джміль, відзвук, підземелля, відзив, пробуджуватися, подзьобаний.

Вступні вправи допомагають глибше усвідомити правила, формувати уміння і навички застосовувати теоретичні знання на практиці.

До пробних вправ належать попереджувальні, коментовані і пояснювальні завдання. Наприклад:

■ Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Поясніть їх вимову і написання.

1. Весна, веселий, левада, лиман, неметкий, вуличка.

2. Голуб, кожух, зозуля, подушка, обід, поріг, собі, тобі.

3. Легкий, вогкий, дьогтю, дігтяр, нігті, кігті, збагнути.

4. Просьба, молотьба, хоч би, отже, якби, вокзал, анекдот, призьба, боротьба.

5. Сказати, спекти, стерти, сформувати, сховати, зціпити, зшити, з середини, з хати.


10.06.2014; 09:18
хиты: 143
рейтинг:0
Гуманитарные науки
лингвистика и языки
филология
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь