ОБСТАВИНА – це другорядний член речення, який служить для граматичного вираження різних обставин дії, стану або ознаки і відповідає на питання де? коли? як? для чого? чому? та ін.
Диференційні ознаки означення:
1) є другорядним членом речення;
2) виражає обставинні семантико-синтаксичні відношення;
3) залежить тільки від іменника або його еквівалента;
4) виражається відмінюваними і незмінними словами;
5) може залежати від дієслів, прикметників, прислівників, слів категорії стану, предикативного слова або усього речення;
6) тип синтаксичного зв’язку – керування, прилягання, детермінант;
7) найчастіше стоїть на початку речення і в постпозиції;
8) при актуальному членуванні речення може входити до складу теми і реми або виражати ці позиції самостійно.
Обставини виражаються:
1) незмінними формами: прислівниками, дієприслівниками, інфінітивами, фразеологізмами: довкола спалахують вогні, ішлиспіваючи дівчата, бабуся сіла відпочити, друзі жили душа в душу,
2) відмінюваними формами: іменниками в О.в. без прийменника або в непрямих відмінках із прийменниками: Хлопець на щось м’яко упав; Іду я тихою ходою; іду лугом, протягом дня ми чекали на тебе,
3) лексичними або синтаксичними словосполученням: Вона з легким серцем покидала дім; Все це він охопив одним поглядом.
За відповідного узагальнення підкласи обставин можна поділити на дві групи:
– власне-обставинні (часу, причини, мети, умови, місця, допусту);
– обставинно-означальні (способу дії, міри і ступеня).
Першій групі притаманний детермінантний підрядний зв’язок з предикативною основою речення, а другій – прислівниковий підрядний зв’язок (прилягання).
Відокремлені обставини можуть бути поширеними і непоширеними; найчастіше вони виражаються дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами та іменниково-прийменниковими сполуками (Прагнучи швидко закінчити жнива, селяни працювали і вночі).
За значенням виділяють 8 розрядів обставин: способу дії, міри і ступеня, часу, місця, причини, мети, умови, допусту.
1. ОБСТАВИНИ СПОСОБУ ДІЇ дають якісну характеристику дії чи стану або означають спосіб здійснення дії чи вияву ознаки, відповідають на питання як? яким способом? і виражаються:
– прислівниками: біг швидко, зустрівся з ним віч-на-віч, не дивися так ніжно, (ще прислівники способу дії: радісно, весело, тихо, спокійно, гуртом, поодинці, вроздріб, удвох, вкупі та ін.).;
– дієприслівниками (зворотами): бігли не зупиняючись; зупинилися, замилувавшись зоряним небом,
– іменниками в О. в.: Дівчина ластівкою полинула додому,
– іменниками з прийменниками або без них: птах співа на різні гами, живемо у добрі, ланцюг упав з брязкотом,
– фразеологізмами: сиджу склавши руки, ходить голову повісивши.
2. ОБСТАВИНИ МІРИ І СТУПЕНЯ характеризують інтенсивність або міру вияву ознаки, відповідають на питання якою мірою? як часто? як багато? у скільки разів? і виражаються:
– прислівниками: дуже, надзвичайно, виключно, трохи, ледве, до нестями, вщерть, вкрай, доволі, дотла, догола, допізна, двічі, до останку – Все було зроблено дуже добре;
– іменниками в О.в. та в ін. відмінках із прийменниками або без них: змокли до нитки, залийте до половини, ситий по горло,
– фразеологізмами: грошей – кури не клюють, не раз і не два ходив тут,
– числівниково-іменниковими словосполученнями: зупинялися три рази.
3. ОБСТАВИНИ ЧАСУ характеризують дію чи ознаку за їх відношенням до певного часу, відповідаючи на питання: коли? з якого часу? до яких пір? як довго?, і виражаються:
– прислівниками: влітку, восени, завтра, щодня, сьогодні, зразу, довіку, з року в рік, з дня на день та ін. – Опівночі почалася гроза
– дієприслівниками (зворотами): попрацювавши добре, пішли;
– іменниками з прийменниками або без них: день і ніч хлющить дощ, цілу ніч не змовкали солов’ї, прийшов після вечері, дружили за студентських часів, говорили за обідом, розійшлися перед світанком,
– числівниково-іменниковими словосполученнями: через кілька годин я їду, зустріч відбудеться о восьмій годині,
– фразеологізмами: прокинулися до схід сонця.
4. ОБСТАВИНИ МІСЦЯ дають просторову характеристику дії, стану чи ознаки, відповідають на питання: де? куди? звідки? і виражаються:
– прислівниками: тут, там, туди, де, кругом, спереду, далеко, поруч, звідти та ін., – Внизу текла річка;
– іменниками з прийменниками або без них: іду шляхом, тече вода з-під явора, місяць над селом, живемо на Україні,
– фразеологізмами: пішов світ за очі, на легкий хліб.
5. ОБСТАВИНИ ПРИЧИНИ вказують на причину, підставу виникнення дії чи ознаки, відповідаючи на питання: чому? з якої причини? через що?, і виражаються:
– прислівниками: згарячу, здуру, знехотя, знічев’я, зозла, зопалу, спересердя, спрожогу, сп’яну – Чоловік спересердя грюкнув дверима;
– дієприслівниками (зворотами): замислившись, не помітив протягу; побачивши друга, зворушився до сліз,
– іменниками в непрямих відмінках з прийменниками: дух перехопило від щастя, з радощів мало не збожеволів, стогне від болю, посивів з горя, од хвилювання все забув,
– прийменниковими конструкціями: з приводу..., з нагоди..., у зв’язку..., завдяки..., внаслідок...,
– фразеологізмами: заснув від нічого робити.
6. ОБСТАВИНИ МЕТИ вказують на мету дії чи стану, відповідають на питання: з якою метою? навіщо? і виражаються:
– прислівниками: зумисне, навмисно, навіщо, наперекір, на зло, на показ,
– дієприслівниками (зворотами): Бажаючи перемогти, ми сконцентрували усі сили,
– іменниками в непрямих відмінках з прийменниками для (задля), ради (заради), від, до, в, на, по: для щастя працюємо, від дощусховали, пишу на незабудь,
– прийменниковими конструкціями: з метою, в інтересах, на честь, в ім’я,
– фразеологізмами: На всяк випадок взяв плащ,
– інфінітивами (до них проситься сполучник щоб): пішли попрощатися, взяв перевірити, прийшов розказати, прилягла спочити.
7. ОБСТАВИНИ УМОВИ вказують на умову, при якій відбувається чи може відбуватися дія, відповідають на питання: в якому випадку? за якої умови? і виражаються:
– дієприслівниками (зворотами): Не знаючи броду, не лізь у воду; Зробивши діло, гуляй сміло; Лежачи, і сокира ржавіє,
– іменниками в М.в. з прийменником при (за): за наявності, при нужді,
– прийменниковими конструкціями: на випадок..., в разі..., у випадку.
8. ОБСТАВИНИ ДОПУСТУ вказують на умову, всупереч якій відбувається дія, відповідають на питання: незважаючи на що? всупереч чому? і виражаються:
– іменниками в непрямих відмінках з прийменниками при, наперекір, всупереч, незважаючи на: Всупереч сподіванням, фільм виявився нецікавим; Попри всі перешкоди домігся свого.
Труднощі розмежування додатків та обставин
Важко визначити другорядні члени, виражені іменниками у непрямих відмінках з прийменниками чи без них. Тоді треба враховувати: належність до тієї чи іншої частини мови, інтонацію та порядок слів у реченні, контекстуальне значення.
У нас уже солов’ї хрипнуть від радіації (від чого? чи чому?) – обставина.
!!!Фразеологізми не подрібнюються: він бере її на кпини, щось процідив крізь зуби, Ігор взявся за розум, хлопці дали драла.
1. Розмежовуючи додаток і обставину, треба пам’ятати, що в обставинах відбувається ослаблення предметного значення (у додатках – залишається): мати вийшла за село (куди?), подивлюся на вашу піч (на що?)
2. Практичні прийоми:
– зіставлення аналізованої форми з іншими (наявними чи можливими): Ранки у червні зустрічають день ясно відкритим поглядом, зустрічають усміхнено, довірливо, з чисто дівочою наївністю і ледь прихованою соромливістю (як?) (М. Ст.);
– враховувати конкретність чи абстрактність іменника: дивитися на товариша (на кого?), дивитися на схід (куди?), говорив з друзями (з ким?), говорив з упевненістю (як?),
– прийом перетворення аналізованої конструкції на іншу, типову для певного синтаксичного значення: показали на суботнику (де? коли? на чому?) – під час суботника (коли?),
– зважати на синтаксичну синоніміку можливих морфологічних форм: пройшов кілометр (багато), відійшов на кілька метрів (трохи), тягнеться на кілька кілометрів (далеко), повітря пахло осінню (по-осінньому), дивився жалісними очима (жалісно).
