пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Синтаксичні форми узгодження та кореляції

. Координація

Координація — форма (спосіб) предикативного зв'язку, специфіку якого, як зазначено вище, становить взаємозалежність, двобічна залежність, взаємозв'язок головних членів речення — підмета і присудка. Вона виявляється в поєднанні тільки певних морфологічних форм і стосується двоскладного простого речення, напр.: Дніпр дрімає (Г. Чупринка); Віолончель погасла (І. Драч); Я зіткана з печалі (Л. Костенко).

У формі координації об'єднано два види залежностей: залежність підмета від присудка й залежність присудка від підмета. Перша залежність реалізується у способі керування, де модально-часова присудкова форма дієслова або його еквівалента (аналітичної іменної форми з дієслівною зв'язкою) звичайно вимагає підмета у формі називного відмінка, а друга залежність — у способі узгодження, за якого залежний компонент-присудок уподібнюється опорному компонентові-підметові у формах числа, роду та особи, напр.: Вгорі латкою палає жовтогаряче небо вечора (В. Винниченко); Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правдо віку (В. Стус); Ти на будинки тільки-но поглянь (М. Рильський); Ми всі, по суті, живемо якоюсь мірою в тумані (Л. Костенко); Береза виросла в камінному дворі (Д. Павличко); / Ясногорська приголубила б його(О. Гончар); Я ніколи не був боягузом у творчості (О. Довженко).

В українській мові особливий різновид координації становлять поєднання кличного відмінка у функції підмета і форм наказового способу дієслова у функції присудка, напр:Поспішись, Іване! (Д. Павличко); Одкам'янійте, статуї античні, одкам'янійте і кричіть на гвалті (Л. Костенко) У цих реченнях дієслівні присудки у формі другої особи наказового способу вимагають кличного відмінка, а підмет підпорядковує присудок формою числа.

У певних типах головних членів двоскладного речення виявляються хитання щодо узгодження присудка за формою числа. Зокрема, великою строкатістю відзначається узгодження присудка із складеним підметом, вираженим кількісно-іменниковими сполуками. Якщо підкреслюється кількість істот або предметів як єдине, нерозчленоване ціле, присудок ставимо в однині, напр.: Тут уже сиділо кілька серйозних мужчин у пальтах та шкірянках (О. Гончар); А зосталося оце чимало там І трав сухих, і пелюстків рожевих (М. Рильський). У множинній же формі присудка увиразнюється розчленована сукупність істот або предметів, напр.: Четверо братів вбігають у хату (О. Довженко) ; / ввижаються мені три тополі в орнім полі (А. Малишко).

В україністиці синтаксичний зв'язок між підметом і присудком здебільшого розглядають у межах узгодження. За рядом ознак зв'язок головних членів двоскладного речення має багато спільного зі зв'язком між іменником та залежними від нього узгоджуваними формами, зокрема прикметниками. Саме на зв'язок опорних іменників і залежних прикметників спирається традиційне визначення узгодження як уподібнення залежного компонента словосполучення опорному в однойменних граматичних формах. Проте у сполученнях підмета і присудка наявна подвійна різноспрямована залежність: підпорядкування присудка підметові у формах числа, роду, особи, з одного боку, і вимога з боку присудка відповідного відмінка (звичайно називного) у функції підмета — з другого. Це дозволяє кваліфікувати такі сполучення як сполучення з формою координації, взаємозалежності, що являє собою синтез узгодження, реалізованого залежністю присудка від підмета, і керування, реалізованого залежністю підмета від присудка. Крім того, у взаємозалежності підмета і присудка виявляється специфіка предикативного зв'язку, її реченнєвий характер, тоді як в узгодженні відбиваються особливості однієї з форм (способів) підрядного зв'язку, и належність до сфери словосполучення.

Узгодження — форма (спосіб) підрядного зв'язку, за якого вибір граматичної форми залежного слова зумовлюється граматичними формами опорного (головного). Спосіб узгодження найтиповіший для словосполучень, опорним словом яких є іменник, а залежним — прикметник, що має як частина мови несамостійні, зумовлені іменником, категорії відмінка, числа й роду, напр.: гарний хлопець, гарного хлопця, гарному хлопцеві, гарним хлопцем, гарні хлопці, гарних хлопців, гарним хлопцям, гарними хлопцями; гарна дівчина, гарної дівчини, гарній дівчині, гарну дівчину, гарною дівчиною, гарні дівчата, гарних дівчат, гарним дівчатам, гарними дівчатами; гарне хлоп'я, гарного хлоп'яти, гарному хлоп'яті... Опорне слово в реченні набуває відповідної форми за комунікативними потребами, а залежне слово дублює форми опорного. Тому опорне слово можна поставити в будь-яких притаманних йому словозмінних формах, тоді як вибір форми залежного слова визначається опорним, пор.: Сухі вітри час від часу окутують Зачіплянку жовто-бурою курявою (О. Гончар); Филимон Васильович мав прекрасну пам'ять, смак до образного слова і був неповторний розповідач (Григір Тютюнник). Зіставлення керування й Узгодження показує, що перше залежить від лексико-граматичної природи опорного слова і тому є зв'язком лексико-граматичним, а друге, грунтуючись на граматичній формі опорного слова, являє собою зв'язок формально-граматичного плану. Узгоджувані граматичні форми передаються закінченнями слів, тобто при узгодженні закінчення головного слова викликає відповідні закінчення залежного слова.

Зміна форми головного слова вимагає повної або часткової зміни форми залежного. Залежно від ступеня уподібнення підпорядкованого слова головному розрізняють узгодження повне і неповне. За повного узгодження залежне слово уподібнюється головному у формах відмінка, числа й роду: талановитий учитель (наз. в., одн., чол. р.),незабутню зустріч (зн. в., одн., жін. р.), рідного села (род. в., одн., середи, р.). Неповним узгодженням є узгодження не у всіх спільних для опорного іменника й залежного прикметника (або його еквівалента) морфологічних категоріях. Наприклад, у словосполученні місто Львів маємо узгодження у відмінку й числі, але не в роді, а у словосполученні місто Чернівці — узгодження тільки у відмінку.

Оформлення підрядного зв'язку за допомогою узгодження поширюється на іменникові словосполучення, залежне слово яких виражене власне-прикметниками, займенниковими прикметниками, дієприкметниками й порядковими прикметниками (числівниками): прозорий туман, мій учень, завершена стаття, п'ятий день. Специфічним виявом узгодження є узгодження в кількісно-іменникових сполуках із числівниками типу п'ять, шість, багато, де відбувається розподіл відмінкових форм між узгодженням і керуванням: у формах родового, давального, орудного й місцевого відмінків реалізується узгодження, у формах називного і знахідного відмінків — керування, пор.: п'яти (п'ятьох) книжок, п'яти (п'ятьом) книжкам, п'ятьма (п'ятьома) книжками, (у) п'яти (п'ятьох) книжках, багатьох книжок, багатьма книжками, але п'ять книжок, багато книжок.

Порівняно з керуванням зв'язок узгодження являє собою слабкий підрядний зв'язок, не зумовлений лексичним значенням опорного слова. У явищах узгодження відбиваються диференційні граматичні ознаки частин мови і членів речення: прикметник синтаксично спеціалізований як узгоджена частина мови, іменник — як частина мови, що підпорядковує прикметник; у реченні характер означення як члена речення найповніше виявляється в узгоджених словах.

 Кореляція (від пізньола­т. correllatio – співвід­ношення) – це взаємозв’язок, фор­маль­на взаємовідповідність мовних елементів (у нашому випадку – опорного слова і слова-конкретизатора). Уважаємо, що така квалі­фікація більш адекват­но, ніж інші визначення, відображає специфіку зв’язку між ком­по­нентами бінарного іменникового словосполучення.

Поняття кореляції, однак, необхідно уточнити, ураховуючи особ­ливості апозитивного словосполучення.

Кореляція становить тип міжслівного зв’язку, зумовлений специфікою бінарно-іменникових номінаційних словосполучень. Суть корелятивного зв’язку в апозитивних конструкціях полягає у взаємній змістовій співвіднесеності компонентів на родо-видовій (гіперо-гіпонімічній) основі.

Смислову кореляцію на базі родо-видових співвідношень можуть супроводжувати / або не супроводжувати певні формаль­но-граматичні процеси, зокрема в аспекті родових, числових та відмінкових категорійних характеристик складників словоспо­лу­чення. Найбільш незалежними (некорельованими) в апозитив­них словосполученнях є форми роду пояснювального слова: місто Київ, озеро Баскунчак, ріка Інгулець, ріка Урал, селище Пет­риківка. Часто маємо справу не з узгодженістю родових форм компонентів, а звичайним збігом їх, що створює ілюзію формальної (граматичної) погодженості: ріка Волга (пор.: ріка Дніпро), озеро Онтаріо (пор. озеро Балатон).

Непослідовною є кореляція компонентів словосполучення за граматичним числом. Пор.: місто Черкасироман «Пра­­по­ро­носці»автомобіль «Жигулі» і школа-інтернат – школи-ін­тернатибаяніст-самоук – баяністи-самоуки.

Найбільш послідовно корелюються відмінкові форми компонентів апозитивного словосполучення: на річці Ворск­лі,біля річки Ворсклиза річкою Ворсклоюдо річки Ворсклиу місті Павлоградібіля міста Павлоградаза містом Пав­логра­дому місті Мелітополібіля міста Мелітополяза містом Мелі­тополем. Але є комунікативні ситуації, коли навіть у відмінку кореляція неможлива, наприклад, у деяких сполуках із власною назвою в позиції залежного компонента:прибути пароплавом «Тарас Шевченко»у романі «Війна і мир»у повісті «Худож­ник»у поемі «Гайдамаки»; у конструкції з параметричними при­клад­ками: на маршруті Дніпропетровськ – Луганськ. У багатьох випадках, зокрема в текстах, що стосуються ділової, воєнної, транспортної сфер, астрономії і под., з метою, наприклад, уник­нення двоякого осмислення реченнєвого фрагмента віддається перевага некоординованим відмінковим формам – прикладковий компонент подається у формі називного відмінка: на станції Федорівказа станцією Знам’янкана планеті Марс.

Отже, про узгодження як спосіб зв’язку складників апозитив­ного словосполучення говорити не доводиться. Апозитивні сло­во­сполучення – це синтаксично-змістові, конструктивно бінарні поєднання слів у форматі загальне/індивідуальне способом коре­ляції граматичних форм іменникових компонентів.


09.06.2014; 18:05
хиты: 128
рейтинг:0
Гуманитарные науки
лингвистика и языки
филология
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь