Словосполучення - це смислове й граматичне об'єднання двох або кількох повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв'язку: святковий день, сумлінно працювати, грона винограду.
Словосполучення не ототожнюється ні зі словом, ні з реченням.
Ознаки словосполучення:
- складається з двох (кількох) повнозначних слів;
- називає предмет, дію, їхні ознаки;
- становить розчленовану конкретизовану назву певного явища;
- виступає елементом речення;
- позбавлене завершеного інтонаційного оформлювання;
- не є самостійною одиницею мовного спілкування.
Словосполучення різняться за будовою і значенням (яке залежить від будови).
Словосполучення характеризують за:
- будовою;
- типом синтаксичного зв'язку;
- ступенем семантичного злиття компонентів;
- засобами зв'язку компонентів;
- морфологічним вираженням головного слова;
- смисловими відношеннями між компонентами.
За будовою
|
Прості |
Складні |
|
Утворюються з двох (зимові канікули, підготовка до іспиту, яскраве сонце) чи з кількох повнозначних слів із залежною семантично неподільною частиною (дитина років п'яти, люди літнього віку, більш здібний учень, взуття великого розміру, дівчина з блакитними очима, бути скупим). |
Утворюються поширенням компонента простого словосполучення:поговорити з учителем групи продовженого дня, тримати в міцних руках. |
Компоненти словосполучення граматично нерівноправні: однин з них є головним (від якого ставиться питання), а інший – залежним (яке відповідає на це питання) словом. Лексичне значення головного слова самостійне, а значення залежного слова уточнює і поширює значення головного.
До простих також належать:
1. Аналітичні форми: буду конспектувати завтра
2. Фразеологічні синтаксичні сполуки
3. Поєднання одного компонента з власною назвою: голос Ніни Матвієнко
Комбіновані - ті, які можна розкласти на два словосполучення: дві високі пальми.
Типи синтаксичного зв'язку
|
№ |
Тип |
Сутність |
Морфологічне вираження компонентів |
|
|
1 |
Узгодження |
Форми словозміни залежного слова уподібнюються до форм головного слова:дніпровські схили, велику групу, сильним вітром, чистого вікна. |
Головне Іменник, займенник (співвідносний з іменником), субстантивоване слово |
Залежне Прикметник, дієприкметник, займенник (співвідносний з прикметником), числівник |
|
2 |
Керування |
Головне слово вимагає від залежного певної вімінкової форми, яка не змінюється незалежно від форми головного слова: зустрічати товариша, зустрів товариша; зустріли товариша; глибини океану, у глибинах океану; гаптований золотом, на гаптованому золотом, гаптованого золотом. |
Іменник, прикметник, числівник, займенник, прислівник, дієслово, категорія стану |
Іменник,займенник, субстантивоване слово |
|
3 |
Прилягання |
Залежним виступає повнозначне слово, позбавлене форм словозміни: дуже радий, ішов пішки, готовий працювати, співають ідучи. |
Дієслово, прислівник, слова категорії стану, іменник, прикметник |
Прислівник, дієприслівник, інфінітив, ідіоми |
Морфологічні вираження головного слова
|
№ |
Морфологічне вираження |
Приклади |
|
1. |
Іменникові |
щира бесіда, ручка дверей, моє щастя, пожовкле листя, уміння промовляти |
|
2. |
Прикметникові |
білий від снігу, вдячний учителю, дуже сильний, залежний від усього, змушений відмовити |
|
3, |
Числівникові |
двоє учнів, кілька книжок, один з нас, до п'яти кілограмів, одна друга площі |
|
4. |
Займенникові |
дехто з нас, хтось із однокласників, щось інше, кожний з них, я з тобою. |
|
5. |
Дієслівні |
шанувати батьків, навчився грати, вітатися ґречно, піклується про мене, ішла берегом |
|
6. |
Прислівникові |
близько до школи, рано вранці, удвоє довша, дуже голосно, зовсім недавно |
Зауважте!
Не є словосполученнями:
- сполучення підмета і присудка: прийшла весна, забіліли сніги, гудуть вітри, зійшло сонце;
- сполучення відокремлених членів речення з пояснюваним словом: річка, швидка і стрімка, крига, гладенька й міцна;
- фразеологізми: байдики бити, впадає в око, голову сушити;
Хоч фразеологізми й не становлять словосполучення як окремої синтаксичної одиниці, проте можуть входити до складу синтаксичного словосполучення як один із його компонентів: сушити собі голову, рукою подати до школи, припнути язика з переляку.
- форми ступенів порівняння прикметників і прислівників: більш підготовлений, найбільш говіркий, більш докладно;
- форми майбутнього часу і наказового способу дієслів: буду говорити, будемо слухати, будуть вчити, нехай прочитають;
- сполучення повнозначних слів із службовими: край лісу, поблизу школи, перед учнями, давай напишемо;
- сполучення іменних частин мови з дієсловами – зв’язками: буду студентом, стане журналістом;
- слова, поєднані сурядним зв’язком: батько й мати, ніч і день, схилився та й дивиться;
- синтаксично нерозкладні сполучення слів та словоформ: перше вересня, усі ми.
