пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


Дієприкметник

Дієприкметник

Дієприкметником називається дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією, яку виконує предмет або яка на нього спрямована. Дієприкметник відповідає на питання який? яка? яке? які?

Наприклад:

Маленьке вогнище з сухого бур’яну, встромлена в землю чимала вербова гілляка, щедро обвішана квітами, поміж якими блимають

куценькі, з мізинець завбільшки, свічечки, зліплені з потай узятого в запічку воску (М. Олійник).

У дієприкметнику поєднуються значення двох частин мови — дієслова (від нього дієприкметник має категорії часу, виду, стану й перехідності) та прикметника (як і він, дієприкметник змінюється за родами, числами, відмінками).

Дієприкметник має тільки два часи — теперішній (сяючий сніг) і минулий (замерзла річка).

Дієприкметник має вид того дієслова, від якого утворений (виконувати — виконуючий; виконати — виконаний).

Дієприкметники бувають активні і пасивні.

При пасивних дієприкметниках діюча особа або предмет стоїть (або може стояти) у формі орудного відмінка: написана журналістом стаття, виконана учнем домашня робота.

Дієприкметники можуть мати при собі пояснювальні слова: намальований аквареллю, посивілий від смутку.

У реченні дієприкметник найчастіше буває узгодженим означенням, але може виконувати і функцію підмета чи присудка, додатка, якщо виступає у ролі іменника:

Пароплав став тим часом до берега бортом і виріс в очах кирилівців до небачених розмірів (Д. Міщенко); дієприкметник — означення.

image065.jpg

(Ю. Петренко)

Словник

Активні дієприкметники виражають ознаку особи (предмета) за його дією (нападаюча команда — команда, що нападає), пасивні дієприкметники виражають ознаку того предмета, на який спрямована дія (випалена галявина, укритий ковдрою хлопчик, присипане цукром тістечко).

Дієприкметники — присудки.

 дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.

Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид (доконаний або недоконаний) та час (теперішній або минулий).

Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований(недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).

Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий(минулий час), сивіючий (теперішній час)..

Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Полезоране вчасно).

На відміну від прикметників дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте:тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна — побілена стіна.

Дієприкметник поєднує ознаки дієслова і прикметника, тому й називається дієприкметником. Із дієслівних ознак дієприкметникові властиві граматичні значення виду — доконаного або недоконаного (зів´ялий, в´янучий), часу — теперішнього або минулого (пануючий, підписаний).

Подібно до інших дієслівних форм дієприкметник може мати залежні іменники або займенники в непрямих відмінках (напоєний (чим?) пахощами, звернений (до кого?) до нього), а також може означатися прислівниками (трохи похилий, постійно стривожений, дуже втомлений).

За ознакою активної чи пасивної дії дієприкметники поділяються на активні (сяючий, танучий) і пасивні(прибраний, збудований).

До прикметникових особливостей дієприкметників належать: вираження ознаки предмета (але за дією), відмінювання за родами (в однині), числами й відмінками та узгодження з означуваним іменником у роді, числі, відмінку: намальована картина, намальованій картині, намальованими картинами; посивілий дід, посивілого діда, посивілим дідам.

У реченні дієприкметники найчастіше виступають у ролі узгодженого означення, рідше — іменною частиною складеного присудка. Знову ті самі зорані клапті землі та старі городи з почорнілими крихітними голівками забутоїкапусти та сухим бадиллям (В. Винниченко). Посмітюха і хлопці були тим здивовані (В. Винниченко). Грядка граблями розрихлена, розпушена, боками грабель цупко ущільнена для чепурності й межі, ще і ярижкою обведена по всіх чотирьох сторонах (І. Чендей).

Якщо дієприкметник уживається в реченні в значенні іменника, він може бути підметом або додатком.Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений із шматка тонкої стальної труби (П. Загребельний). Коло зомлілоїзібрався натовп (О. Гончар).

Творення дієприкметників

Активні дієприкметники теперішнього часу творяться за допомогою суфіксів –уч(ий), -юч(ий) - від дієслів I дієвідміни; ач(ий), -яч(ий) - від дієслів II дієвідміни: відпочивають — відпочиваючий, ростуть — ростучий, ходять — ходячий.

Дієприкметники теперішнього часу на -мий у сучасній українській мові практично не вживаються.

Російські слова перечитываемый, переписываемый і под. перекладаються як перечитуваний, переписуваний, а також прочитуваний, вироблюваний, виліковуваний та ін.

Активні дієприкметники минулого часу творяться від основ інфінітива за допомогою суфікса -л(ий): повеселіти — повеселілий, змерзнути — змерзлий.

Суфікси активних дієприкметників -ш(ий), -вш(ий), на відміну від російської мови, практично не вживаються, вони є лише в поодиноких словах (бувший — у значенні який був десь, а не колишній; перемігший). Таким словам відповідають описові звороти: той, хто зробив; той, який читав; той, що писав.

Пасивні дієприкметники творяться від основ інфінітива тільки перехідних дієслів за допомогою суфіксів -н(ий), -ен(ий), -т(ий): шити — шитий, загорнути — загорнений (загорнутий), принести — принесений, переписати — переписаний.

При творенні пасивних дієприкметників можливе чергування приголосних: нагромадити — нагромаджений, спекти — спечений, погасити — погашений, пустити — пущений.

Дієприкметник — елемент книжного мовлення. В усному мовленні (у розмовно-побутовому стилі) він уживається рідко.

До широко вживаних у всіх книжних стилях належать пасивні й активні дієприкметники минулого часу.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються здебільшого в науковому та діловому мовленні (досліджувана проблема, обговорюваний проект і т. д.). Активні дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко, тоді, коли немає залежних від них слів. Здебільшого їх замінюють підрядними реченнями: замість «Наступаючі на цій ділянці частини досягли успіху» — «Частини, які наступають на цій ділянці, досягли успіху». Активних дієприкметників минулого часу з суфіксами -ш-, -вш- в українській мові немає (рідко вживаний виняток — дієприкметник перемігший).

Найбільш суперечливим є функціонування в українській мові активних дієприкметників. Деякі мовознавці, І. Вихованець, К. Горденська, вважають, що вони чужі для нашої мови. Проте, проаналізувавши творчість наших класиків і усну народну творчість, ми переконуємось, що такі дієприкметники все-таки властиві українській мові. Їх використовували І. Нечуй-Левицький, І. Франко, Л. Українка,                   Т. Шевченко й ін. Наприклад: “Прислуговуючі наймички та молодиці насилу постягали страви”. (І. Нечуй-Левицький). “До праці, молоді приятелі, до інтенсивної, невсипущої праці над собою самими”.            (І. Франко). “І в неволі познає рай, познає волю і всетворящую любов”. (Т. Шевченко).

Активні дієприкметники теперішнього часу творимо від основи дієслова з допомогою суфіксів -уч, -юч, -ач, -яч:

 

 Активні дієприкметники минулого часу творимо від дієслів з допомогою суфікса -л:

поріс – порослий;

До цієї групи належать також дієприкметники, утворені з допомогою суфіксів -ущ, -ащ:

невсипуща праця, невгасущі почуття, невмирущий народ, непитущий чоловік, завидющі очі, загребущі руки.

   Варто підкреслити, що ці форми активних дієприкметників функціонували у давній українській мові. Вони роблять нашу мову багатшою, виразнішою й, безумовно, сильнішою, тому варто глибше вивчити нормативність і доцільність їх вживання та збагатити такими словами лексикон Сенсару.

   Пасивні дієприкметники теперішнього часу творимо з допомогою суфіксів -ува, -юва, -ова +н:

підсинювати – підсинюваний;

підсилювати – підсилюваний;

вивершувати – вивершуваний;

очікувати – очікуваний;

  В іншомовних словах використовуємо суфікс -абельн:

конвертувати – конвертабельний;

адаптувати – адаптабельний.

   Пасивні дієприкметники минулого часу творимо з допомогою суфіксів -н, -ен, -ан, -т:

писати – писаний;

читати – читаний;

 Проте, використовуючи у власному мовленні різні форми дієприкметників, варто пам’ятати, що треба уникати таких форм, які вважаються ненормативними. Наприклад:

адресуючий – адресант;

управляющий – управитель;

сторожуючий – сторож;


09.06.2014; 09:45
хиты: 1684
рейтинг:+1
Гуманитарные науки
лингвистика и языки
филология
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь