Поняття про категорію відмінка іменника
Категорія відмінка іменника служить для вираження відношень іменника до інших слів у реченні. Ця категорія є суто граматичною (відмінкові форми виступають засобами зв'язку іменників з іншими словами).
Структура категорії відмінка іменника
У сучасній українській мові категорію відмінка іменника складають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Відмінок - граматична форма іменника, якою виражається те чи інше відношення ( суб'єктне, об'єктне, означальне, обставинне ) іменника до інших слів у словосполученні і реченні. Кожне з цих відношень і становить граматичне значення відмінкової форми.
- Називний відмінок називається прямим, усі інші - непрямими.
- Усі відмінки, окрім називного та кличного, можуть вживатися з прийменником. Місцевий відмінок вживається тільки з прийменником.
Відмінки в українській мові
НОМЕР НАЗВА ПИТАННЯ <th width="20%" "="" style="border: 2px groove rgb(192, 192, 192); padding: 5px; background: rgb(100, 149, 237);">ПРИКЛАД 1 НАЗИВНИЙ ХТО? ЩО? ластівк-а 2 РОДОВИЙ КОГО? ЧОГО? ластівк-и 3 ДАВАЛЬНИЙ КОМУ? ЧОМУ? ластівц-і 4 ЗНАХІДНИЙ КОГО? ЩО? ластівк-у 5 ОРУДНИЙ КИМ? ЧИМ? ластівк-ою 6 МІСЦЕВИЙ НА КОМУ? НА ЧОМУ? на ластівц-і 7 КЛИЧНИЙ - ластівк-о Не змінюються за відмінками:
- іншомовні слова з кінцевим голосним: Декларуа, меню, кіно, але пальто, пальта;
- жіночі прізвища на приголосний та -о: Ковальчук, Шевченко;
- російські прізвища на -ово, -аго, -их: Дурново, Живаго, Черних;
- абревіатури: НТР,але вузу, ЛАЗом;
- складноскорочені слова типу завскладу, замдекана.
Cпособи вираження відмінкових форм
Відмінкові форми виражаються за допомогою:
- закінчень ( ластівк-а, ластівк-у);
- закінчень і прийменників ( до ластівк-и, на ластівц-і);
- синтаксичних зв'язків з іншими словами ( чисте купе - бачу купе - милуюся купе).
Основні значення відмінків
НАЗВА ВІДМІНКА | ЗНАЧЕННЯ | ПРИКЛАДИ |
---|---|---|
НАЗИВНИЙ |
1) суб'єкта, виконавця дії | 1) Віє вітер з-під воріт. |
2) об'єкта (у пасивних конструкціях) | 2) Туман розгонився вітрами по долині. | |
РОДОВИЙ |
1) суб'єкта | 1) виступ академіка |
2) об'єкта | 2) не боятися дощу | |
3) ознаки | 3) хатина зайчика | |
4) обставини (час, місце, причина, спосіб дії) | 4) кататися протягом дня, стати біля столу, замовкнути від несподіванки, сміятися до сліз | |
ДАВАЛЬНИЙ |
1) суб'єкта (у безособових реченнях) | 1) наснилося матері |
2) об'єкта | 2) подарувати сестричці | |
3) обставини (якщо вживається з похідними прийменниками) | 3) змінився всупереч прогнозам | |
ЗНАХІДНИЙ |
1) об'єкта | 1) передплатити газету |
2) обставини | 2) прийти на заняття | |
3) ознаки | 3) зошит у клітинку | |
ОРУДНИЙ |
1) суб'єкта | 1) мати з дочкою, затверджений радою план |
2) об'єкта | 2) копати лопатою | |
3) ознаки | 3) ніс картоплею | |
4) обставини (час, місце, спосіб дії) | 4) працює ночами, лежить під столом, дивиться вовком | |
МІСЦЕВИЙ |
1) обставини (час, місце дії) | 1) стоїть при дорозі, прийти о восьмій годині |
2) об'єкта | 2) грати на скрипці | |
3) ознаки | 3) баба по матері | |
КЛИЧНИЙ |
1) суб'єкта | 1) Маріє, іди сюди. |
2) об'єкта | 2) Я піймаю тебе, лисичко! |
Категорія відмінка виражає синтаксичні відношення іменни-
ка до інших слів у реченні. Так, у зв’язках іменника з дієсло-
вом виражаються відношення взаємозумовленості (між підме-
том і присудком) чи синтаксичної залежності іменника. На-
приклад: Зненацька Лукаш здригнувся і враз побачив сво-
го батька (О. Д.).
У зв’язках іменника з іншим іменником (або іменниковим
займенником) виражаються відношення синтаксичної залеж-
ності, де один із них керує формою іншого. Наприклад: Тепер
на спині матері сиділо двоє чомженят, притиснувшись
тільцями до згину спини й шиї (Досв.).
У зв’язках з іменником прикметника (або прикметнико-
вого займенника, дієприкметника та узгоджуваних форм чис-
лівника) незалежною формою є іменник, а пов’язані з ним
слова є залежними. Наприклад: Вже день кладе на муд-
рість сиву гарячий промінь розсвітань (Мал.); По узліссі
98і на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски
(Л. У.).
Категорія відмінка кваліфікується як словозмінна морфоло-
гічна категорія, спрямована в синтаксис.
У сучасній українській мові відмінкова парадигма іменників
є системою семи відмінків: називного, родового, давального, зна-
хідного, орудного, місцевого та кличного. Кожний відмінок як
значеннєво-функціональна абстракція знаходить вияв у відпо-
відній йому формі за допомогою закінчення (флексії).
Відмінки іменника являють собою закріплені за морфоло-
гічною системою форм синтаксичні функції семантичних і
формально-граматичних компонентів складу речення. Сис-
тема відмінкової парадигми іменників ґрунтується на кількох
протиставленнях. Основне з них виявляється у поділі відмін-
ків на п р я м и й (називний) і н е п р я м і (всі інші, крім
кличного). Прямий відмінок пов’язаний з номінацією пред-
метів і явищ, абстрактних понять, завдяки чому він іменуєть-
ся «називним». Непрямі відмінки є формами того самого сло-
ва, що реалізують його функції у синтаксичних відношеннях
залежності від іншого слова (дієслова, іменника, кількісного
числівника). Пор., наприклад: Петро пише. Він пише лис-
та. Петро шле вітання другові. Листам друга я завж-
ди радий.
Цьому основному протиставленню підпорядковано розріз-
нення ц е н т р а л ь н и х і п е р и ф е р і й н и х відмінків.
Центральними називають називний і знахідний відмінки, тому
що в організації двоскладового речення вони реалізують ос-
новні предметні актанти при дієслові-присудку: суб’єкт (підмет)
та об’єкт (прямий додаток). Найвіддаленіший від центру місце-
пий відмінок, форма якого, за незначними винятками, не зумов-
люється валентністю дієслова, тобто не виконує функції пред-
метного актанта, а виступає обставинним поширювачем скла-
ду речення.
У системі відмінкової парадигми є ще одне протиставлення,
ике ґрунтується на розмежуванні граматичної семантики об’єк-
тивного інформаційного змісту, що його реалізують шість
індмінків, і семантики апеляції мовця до адресата, яку виражає
кличний відмінок.
Обсяг значень відмінка закріплений його формою на рівні
основних функцій, типових зв’язків іменника у словосполученні
99і характеру відношень між граматично пов язаними словами.
Функціональні можливості відмінкової форми у структурі ре-
чення різноманітні. Проте похідні від основних — вторинні
функції, як правило, виражаються не тільки флексією, а й при-
йменником, зміною порядку слова в синтаксичній конструкції,
ускладненням синтаксичного зв’язку, структурою речення тощо.
Так, наприклад, форма родового відмінка з прийменником до
виражає не об’єктне значення, а обставинне часу (чекати до
вечора), місця (прибути до Чернівців); у сполученні з імен-
ником родовий ставиться після нього для вираження означаль-
них відношень.
Вторинна функція відмінка зумовлюється переміщенням
(транспозицією) до іншого класу слів, для яких ця вторинна
функція є первинною, наприклад: означальна — для прикмет-
ника (весняні квіти, паперові квіти — квіти весни, квіти з
паперу), предикативна — для дієслова (учителювати — бути
учителем), обставинна — для прислівника (відпочити взим-
ку — перебув зиму (як довго?).
Вторинна функція називного відмінка у функції головного
члена номінативного речення зумовлюється специфікою струк-
тури цієї односкладної конструкції.
У структурі заперечного речення замість знахідного об’єкта
виступає родовий: Студент засвоїв матеріал — Студент
не засвоїв матеріалу.