Категорія числа іменника

Поняття про категорію числа

Категорія числа узагальнено відображає кількісні відношення предметів, позначуваних іменниками. Словозмінна категорія числа реалізується в українській мові у протиставленні двох рядів форм - однини і множини. Ці форми становлять дві іменникові парадигми. Одиниці типу книга - книги, стіл - столи, подія - події функціонують не як окремі слова, а як форми одного й того ж слова, виражені за допомогою закінчень, які одночасно виступають і показниками відмінкових значень.

У своєму типовому вираженні форми однини й множини поширюються на ті іменники, які виступають назвами обчислюваних предметів, явищ або подій. Однина означає, що названий предмет мислиться як один з якогось класу однорідних предметів. Множина вказує на два, три і більше (аж до нескінченності) однорідних предметів.

За давньоруської доби існувала ще й третя форма числа в іменників - двоїна. У процесі розвитку української мови ця форма відмерла; залишки її маємо в словах очі, плечі (але тепер вона вже має значення множини). 

Засоби вираження категорії числа

Граматичні ознаки категорії числа іменників характеризуються:

1. наявністю відмінкових форм, властивих окремо для однини і множини: рік-а, рік-и і т.д. - рік-и, рік; сел-о, сел-а - сел-а, сіл; тел-я, телят-и - телят-а, телят. Морфологічними показниками у цьому випадку служать відповідні відмінкові закінчення;
2. відповідними синтаксичними зв'язками іменників з іншими словами в реченні: зелена трава, зеленої трави - зелені трави, зелених трав; учень працює - учні працюють;
3. специфічними засобами словотвору: киянин - кияни; небо - небеса; курча - курчата;
4. наголосом: пшениця, пшениці - пшениці; верба, верби - верби; море, моря - моря;

Форми вираження категорії числа

За наявністю форм числа іменники поділяються на три групи:

• іменники, що мають форму однини і множини;
• іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum);
• іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum).

Іменники, що мають форму однини і множини

Найбільшу за обсягом групу становлять іменники, що вживаються як в однині, так і в множині. До цієї групи належать назви осіб, предметів, явищ, що піддаються лічбі: мати - матері; дерево - дерева; тінь - тіні. Такі іменники означають предмети, що сприймаються роздільно. Вони поєднуються з кількісними числівниками: три олівці, сім лелек.

Іноді форма однини може набувати узагальнено-збірного значення і позначати сукупність предметів: З наближеням весни день поступово стає більшим; У поліських лісах ростеялина, сосна, осика, береза, вільха.

Інколи іменники, хоч і мають множину, проте не означають двох чи більше предметів, що мисляться рздільно, наприклад: небо і небеса, час і часи та деякі інші. У цих випадках, власне, немає відмінності в значенні між одниною і множиною.

Іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum)

Іменники цієї групи виражають назви предметів чи понять, які в практиці мовлення не треба уявляти в якійсь кількості. Вони могли б мати потенціально повну парадигму відмінювання, але практично для них характерна лише однина.

До singularia tantum належать такі основні групи іменників: 
 

Іноді від названих іменнників може утворюватись форма множини, але при цьому відбувається зміщення у лексичному значенні. Зокрема через форму мнножини конкретне зачення може протиставлятися більш загальному, тоді форми множини набувають спеціалізованих значень, а саме:

1. сортів або різновидів речовин і матеріалів: мед - меди, вода - води, сталь - сталі, масло - масла;

2. різних проявів абстрактних ознак: швидкість - швидкості;

3. співвідношення величин за масою, розміром або інтенсивністю вияву: пісок - піски, сніг - сніги, жито - жита, біль - болі;

4. однойменних осіб або предметів: Привіт вам, Петрики, Марусі, Олі, Гриці (М. Рильський);

5. номінанацій, узагальнених на основі характеристичних ознак, пов'язаних з відповідними власними назвами: Давайте нам літературу. Давайте Байронів, Шекспірів, Гете (М. Коцюбинський);

6. сукупності осіб, пов'язаних родинними стосунками: родина Королів. 
 

Іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum)

Іменники, вживані лише у множині, також охоплюють кілька семантичних груп. Найголовнішими серед них є такі: 
 

Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично і визначається за допомогою контексту: В одному купе сиділо троє дівчат; З усіх купе виходили люди.