Фразеологія (від грец. «вираз, зворот» і «слово, вчення») — 1) сукупність фразеологізмів певної мови; 2) розділ МЗ-ва, який вивчає фразеологічний склад мови. Перше знач. слова фразеологія використовують у широкому і вузькому розумінні. До фразеології у широкому розумінні відносять ідіоми, фразеологічні сполучення і стійкі фрази (прислів’я, крилаті вирази, фрази-привітання тощо, які нерідко виходять за межі словосполучень, тобто є реченнями). У вузькому — лише ідіоми та стійкі сполучення слів, функціонально співвідносні зі словом як номінативною одиницею мови. Фразеологія як проміжний рівень мови знаходиться на стику лексико-семантичного і синтаксичного рівнів. Особливість проміжних рівнів у тому, що вони не мають власної одиниці. їхні одиниці виникають на одному рівні, а функціонують як одиниці інш рівня. Фразеологізми виникають у синтаксисі, а функціонують на рівних правах зі словом у лексико- семантичній системі; це своєрідні лексеми-многочлени. Структура фразеологізму збігається зі структурою словосполучень або речень, а знач. — зі знач.м лексичних одиниць. В. Л. Архангельський, М. Ф. Алефіренко, О. В. Кунін та деякі інш МЗ-ці роблять спробу виділити фразеологію в окремий ієрархічний рівень мови. немає підстав. справжніх рівневих одиниць різняться тим, що вони: 1) різнорідні за своєю структурою; 2) не перекодовуються в одиниці вищого порядку; 3) не сполучаються з такими самими одиницями (пор.: фонеми поєднуються з фонемами, морфеми з морфемами, слова зі словами); 4) виникають зі словосполучень, але не внаслідок регулярної взаємодії слів, а всупереч їй; 5) у функціональному плані не мають тієї універсальності, яку повинні мати одиниці самостійного рівня мови. Фразеологія як наука вивчає специфіку фразеологізмів як знаків вторинної номінації, їх знач., структуру, характ. їх зовнішніх лексико-синтаксичних зв’язків, а також їх експресивно-стилістичні ознаки та системні зв’язки з інши фразеологічними одиницями і словами. розробляє принципи виділення фразеологізмів, методи їх вив-ня, класифікації і лексикографічного опрацювання. дослідж. її національно-мовної своєрідності, оскільки вона в кожній мові має неповторний план вираження і таким чином фіксує національний колорит мови. закладено ще в XIX ст. О. О. Потебнею, як окрема лінгвістична дисципліна вона виникла в 40-х роках XX ст. її становлення пов’язане з ідеями французького мовознавця Ш. Баллі, а також із дослідж.ми Є. Д. Поливанова, С. І. Абакумова, Л. А. Булаховського і В. В. Виноградова. Виноградову належить визнач. основних понять, обсягу і завдань фразеології. Проблеми: визнач. фразеологізму і критеріїв його виділення; співвідношення між фразеологізмом і словом, словосполученням та реченням; принципи класифікації фразеологічних одиниць; семантичні та граматичні властивості фразеологізмів тощо. Здебільшого поняття фразеологічної одиниці визначається на основі таких ознак, як структурно-семантична стійкість (постійне співвідношення знач. сполучення слів з його лексико-граматичним способом вираження, що є наслідком переосмислення всього сполучення або окремих його компонентів) і відтворюваність. Однак не завжди ці критерії є самодостатніми. для визнач. ступеня фразеологічності білоруський МЗ-ець Б. О. Плотников запропонував 10 критеріїв (чим більше ознак-критеріїв має сполучення слів, тим вищою є його фразеологічність): 1) ідіоматичність, тобто зрушення у значенні компонентів (пекти раків «червоніти від сорому, ніяковіти»); 2) дослівна неперекладність на інш мови (гарбуза піднести, піймати об лизня, облизати макогона «відмовити при сватанні, залицянні», на рушник стати «взяти шлюб, одружитися», пошитися в дурні «дати себе обдурити»); 3) наявність компонента з утраченим лексичним знач.м або із застарілою граматичною формою (ляси точити, притча во язицех); 4) граматична категоріальність, тобто здатність усього звороту виступати в ролі одного члена речення (сторч головою — обставина способу дії, шкіра та кістки — означ.); 5) невмотивованість знач. (собаку з’їсти «набути великого досвіду в якійсь справі, ґрунтовно, до тонкощів вивчити що-небудь»); 6) незмінність граматичної форми (поминай як звали, як Пилип з конопель, була не була, зуб на зуб, ні сіло ні впало, і нашим і вашим, і хочеться і колеться, сиди й не рипайся, у три погибелі); 7) синтаксична немодельованість, тобто творення сполучення не за живою в мові моделлю (сам на сам, чорта з два, так собі); 8) відсутність варіантності (пор.: бити баглаї і наговорити (набалакати, намолоти, наплести) сім мішків (кіп) гречаної вовни); 9) неможливість вставити в середину виразу якесь слово (пор.: бабине літо, кров з молоком і завдати (доброго) гарту, закрутити (таку) веремію); 10) неможливість синтаксичних перетворень (пор.: ні се ні те і прийняти ухвалу, прийнята ухвала, ухвала, яку прийняли). класифікації фразеологізмів здійснюється на різних основах — структурно-семантичній, граматичній і функціонально-стилістичній. Найпопулярнішою є структурно-семантична класифікація Виноградова критерії семантичної злютованості або аналітичності знач. фразеологізму. 1) фразеологічні зрощення, в яких знач. формально не вмотивоване знач.м його складників (дати кучми «побити», на руку ковінька «вигідно»); 2) фразеологічні єдності, в яких зміст опосередковано вмотивований знач.м компонентів (прикусити язика «замовкнути», не нюхати пороху «не бути ще в боях», тримати камінь за пазухою «приховувати злобу, ненависть до кого-небудь, бути готовим зробити прикрість комусь, вчинити помсту над кимсь»); 3) фразеологічні сполучення — фрази, створені реалізацією зв’язаних значень слів (зло бере за неможливості радість бере, задоволення бере, добро бере; нагла смерть; рос. закадичньїй друг тощо). М. М. Шанський виділив ще четвертий тип — фразеологічні вирази, до якого відніс стійкі за складом і вживанням звороти, що складаються із слів з вільним знач.м Л. А. Булаховський за джерелами походження: 1) прислів’я і приказки; 2) професіоналізми; 3) усталені вислови з анекдотів, жартів тощо; 4) цитати з Біблії; 5) переклади іншомовних висловів; 6) крилаті вирази письменників; 7) влучні вирази видатних людей. фразеологізми подібно до слів належать до відповідних частин мови.
