Теорію ізоморфізму запропонував польський МЗ-ець Єжи Курилович. в мові існує структурний паралелізм між рівнями. структурну подібність можна побачити у складі й реченні (структурна тотожність голосного в складі і предиката в реченні). Теорія ізоморфізму має важливе практичне знач.. Для прихильників цієї теорії обґрунтованим є запозичення методів та понять, які використовуються при вивченні одного рівня, для дослідж. інш, наприклад запозичення методів і понять фонології у дослідженні лексики або граматики. Не всі вчені приймають теорію ізоморфізму. російський МЗ-ець В. І. Кодухов уважає, що ідея ізоморфізму не пояснює всієї складності мовної структури, а зводить її до найпростіших структур з площинною будовою. Інш оригінальну теорію щодо структури мови — теорію ієрархії рівнів — сформулював у 1962 р. французький МЗ-ець Еміль Бенвеніст. Суть цієї теорії полягає в тому, що мовні одиниці планом вираження спираються на нижчий рівень, а планом змісту належать до вищого рівня. Схематично це можна зобразити так: слово МОРФЕМА ФОНЕМА
Морфема планом вираження спирається на фонему, тобто складається з фонем, але свого змісту набуває лише в складі слова. Наприклад: закінчення -а має знач. «називний відмінок, однина, жіночий рід» тільки в складі слова (рука,рік-а, сестр-а). Фонему також можна визначити лише як складову частину одиниці вищого рівня — морфеми. Формою мовної одиниці є її здатність розкладатися на складові елементи нижчого рівня, а знач.м — здатність бути складовою частиною одиниці вищого рівня. Таке розуміння мовної структури, на думку В. І. Ко духова, допускає тільки один напрям аналізу — від нижчого рівня до вищого, від форми до змісту.
