Мова і мислення

взаємовідношення мови й мислення - дві протилежні й однаковою мірою неправильні тенденції: 1) відривання мови від мислення і мислення від мови; 2) ототожнення мови і мислення. Альберт Ейнштейн: «Слова або мова, як вони пишуться або вимовляються, не відіграють жодної ролі в моєму механізмі мислення. Психічні реальності, які служать елементами мислення, — це деякі знаки або більш чи менш ясні образи, що можуть бути за бажанням відтворені й скомбіновані. Вищезгадані елементи в цьому випадку носять зоровий і мускульний характ.. Звичайні й загальноприйняті слова дуже важко підбираються лише на наступній стадії, коли згадана асоціативна гра достатньо відстоялась і може бути відтвореною за бажанням». Ототожнювали мову і мислення німецькі лінгвісти Вільгельм фон Гумбольдт і Макс Мюллер. Мюл.: мова і мислення — «лише дві назви однієї й тієї ж речі». Вчені: мову як форму мислення (А. Шлейхер, Е. Бенве- ніст), бо форма і зміст завжди стосуються одного й того самого явища. У наш час обидві крайні тенденції продовжують існувати в різних варіантах. .двох різних напрямів — менталістичного, в якому чітко виявляється прагнення до ототожнення мови і мислення, приписування мові тієї ролі в психіці людини, яка належить мисленню, і механістичного (біхевіористського), який відриває мову від мислення, розглядає мислення як щось позамовне (екстралінгальне) і вилучає його з теорії мови, оголошуючи мислення фікцією. більшість МЗ-ців і філософів не сумнівається в наявності зв’язку між мовою і мисленням. Мова і мислення — це особливі дуже складні явища, кожне з яких має свою специфічну форму і свій специфічний зміст.  концеп., за якою мова і мислення пов’язані між собою діалектичними відношеннями й утворюють взаємозумовлену єдність, але не тотожність. Можна також стверджувати про відносну незалежність мови від мислення і мислення від мови. Форми реалізації зв’язку мови і мислення можуть бути найрізноманітнішими: від наявності безсумнівної єдності до боротьби між ними. Щерба: «кожна думка ніби сидить під ковпаком слова, і рух думки вперед є боротьба зі словом». можливість несловесного мислення О. І. Томсон, фізіолог І. М. Сєченов,  психолог С. Л. Рубінштейн. І. П. Павлов, Л. С. Виготський. словесне мислення зводиться не тільки до звукових, а й до інш образів слів — зорових, жестових, тактильних, що доведено досвідом навчання глухих і особливо сліпоглухонімих людей. Домовна інформаційна система створює основу для переходу від першої до другої сигнальної системи, до мови - мислення з’явилося раніше від мови, а це є ще одним важливим аргументом на користь твердження про відносну незалежність мови та мислення. потрібно розрізняти три типи мислення: чуттєво-образне, технічне і поняттєве. Тільки поняттєвий тип мислення протікає в мовних формах. І чуттєво-образне, і технічне мислення наявні й у вищих тварин (мавп, собак, котів, дельфінів: дедукцією, індукцією, синтезом, аналізом, експериментом, абстрагуванням тощо — аж до утворення родових понять, тобто всіма тими методами, які використовує людина. Вони різняться лише ступенем свого розв-ку. Поняттєве мислення притаманне тільки людині. У розумовій діяльності людини всі три типи мислення переплітаються. в свідомості можуть бути наявними образи дійсності, які не осягнеш словом. єдність мови і мислення не означає їх тотожності, свідчать і такі факти: 1) мислення характ.изується певною самостійністю: воно може створювати поняття і втілювати їх в образи, які не мають відповідних конкретних предметів і явищ у дійсності; 2) мова — матеріально-ідеальне явище, мислення — ідеальне; 3) мова — явище національне, мислення — інтернаціональне; 4) будова і закони розв-ку думки і мови неоднакові. основними одиницями мови є фонеми, морфеми, лексеми, словосполучення, речення, основними одиницями мислення є поняття, судження й умовиводи. Поняття — це лише ядро мовного знач.. Обсяги знач. і поняття перехрещуються, але не збігаються. Знач. слова ширше від поняття, поняття глибше від знач. слова. Знач. може мати різні конотації, тобто емоційно-оцінні й експресивні відтінки. існують слова (вигуки), які не передають поняття, а лише емоції. слова та їх знач. — категорії національні, поняття — загальнолюдські. будь-яке судження є речення, але не кожне речення є судження. У складному реченні може бути декілька суджень. зв’язок мови і мислення -  генетичний аспект. У генетичному плані виникнення мислення передує появі звукової мови як в онтогенезі (в історії окремої особи), так і в філогенезі (в історії виду). Отже, мова і мислення єдині, але не тотожні; вони нерозривні, але не злиті в одне, певною мірою автономні і мають свої специфічні риси, які вимагають спеціального вив-ня.