Етнолінгвістика

Етнолінгвістика – напрям у МЗ-ві, що орієнтує дослідника розглядати зв‟язки мови і духовної культури, мови і народного менталітету, мови і народної творчост. В основі етнолінгвістичного підходу до вив-ня культурних явищ є розгляд усякої конкретної реалізації моделі світу як тексту, вив-ня мовних елементів культурного явища поряд із співвідносними немовними семіотичними його елементами – акціональними, реалемними, агентивними, локативними, темпоральними та ін.. Предметом є з‟ясування етимології явищ духовної культури. необхідно вивчати географічне поширення певних культурних явищ, дій, а також те, яким чином ці явища варіюються у просторі. Етимологію явищ духовної культури неможливо вивчати без урахування розв-ку психології, філософії, ментальності певного етносу, а також культури і мови. мова розглядається як модель світу людини, як цілісний культ. текст, що сформований з вербальних і невербальних одиниць, які мають свої особливості. Вив-ня такого культурного тексту дозволяє прослідкувати історію й еволюцію культури народу, віднайти первісні, давні слова, що є важливими при вибудуванні різних рівнів життя людини. Культ. текст можна співвіднести з лінгвістичним. Як і останній, він сформований з масиву невербальних і вербальних знакових одиниць, об‟єднаних за законами своєрідного синтаксису смисловими і формальними зв‟язками у співвідносні з фразами культурно-інформаційні відрізки, вибудувані в лінійній послідовності і композиційно об‟єднані спільною тематичною і сюжетною установкою. Одиницями вищих рівнів культурного тексту (зокрема обряду), вичленовуваними як тематична й структурна цілісність, є: обрядовий акт у сукупності всіх невербальних і вербальних засобів вираження, що може бути співвіднесений з фразою лінгвального тексту, елемент обряду (або звичай чи ритуал), частина (або етап) обряду, які умовно можна співвіднести з абзацами, главами, розділами мовного тексту. Але перед тим, як вивчати текст, його необхідно зібрати, зафіксувати і систематизувати.