Функціональна лінгвістика, або функціоналізм, — сукупність шкіл і напрямів, які характ-ся переважною увагою до вив-ня функціонування мови як засобу спілкування. Виникнення червень 1976 р., створено Міжнародне товариство функціональної лінгвістики у Франції А. Мартіне, М. Мамудян, Ж. Му- нен, Е. Бюйсанс, Дж. Харві та ін. Функціоналізм сформувався як альтернатива дескриптивізму Л. Блумфільда і глосематиці Л. Єльмслева. Великий вплив Празької функціональної лінгвістики. Основний принцип — розуміння мови як цілеспрямованої системи засобів вираження (цільове признач. мови), уперше був проголошений у «Тезах Празького лінгвістичного осередку» в 1929 р. Передбачає аналіз функціональної природи мовних одиниць та й мови загалом, за якого акцентується на призначенні мовної одиниці.. У функціональній граматиці об’єктом дослідж. є функції морфологічних і синтаксичних, рідше лексичних, одиниць. Таке дослідж. може проводитися у двох напрямках — від функцій до засобів їх реалізації і від засобів до їх функцій. Перший підхід є основним, бо практично людина під час комунікації відшукує, як саме виразити певну думку, та й у навчанні іноземної мови головним є питання, яким чином нею можна передати певний зміст. Проте й другий підхід має вагоме знач., особливо коли застосовується сукупно з першим. Двосторонній підхід: певна функція може реалізуватися різними мовними засобами, а один і той самий засіб може виконувати різні функції. О. В. Бондарко: теорія функціонально-семантичного поля як системи різнорівневих мовних одиниць (лексичних, морфологічних, синтаксичних), здатних виконувати одну спільну функцію, що ґрунтується на спільності категоріального змісту (аспектуальність, модальність, стан, персональність, посесивність, міра, локативність, темпоральність тощо). Функціонально-семантичне поле має центр і периферію. Центром є одиниця, яка найбільшою мірою спе- ціалізується на вираженні певної семантичної категорії. Є моноцентричні і поліцентричні поля. Моноцентричні поля ґрунтуються на граматичній категорії (поля аспектуальності, темпоральності, модальності, персональності), а поліцентричні поля — на сукупності різних мовних засобів, які не створюють єдиної гомогенної системи форм, вони є слабоцентровані (поля локальності, посесивності, якості, кількості, суб’єкт- ності, причини, умови та ін.). Функціонально-семантичні поля різних мов, в основі яких лежить одна й та сама семантична категорія, можуть мати неоднакову структуру. дослідж. функціонально-семантичних полів різних мов є одним із найважливіших завдань функціональної лінгвістики. Останнім часом функціональна лінгвістика використовує деякі ідеї когнітивної лінгвістики. Так, зокрема, Бондарко став досліджувати концептуальну структуру польових моделей та співвідношення універсальних й ідіоетнічних явищ у функціонально-семантичних полях.
