Однією з головних заслуг Бодуена де Куртене є введення до МЗ-ва понять фонеми і морфеми. Поняття фонеми в його вченні видозмінювалося, але незмінною була його психологічна інтерпретація. Кінцево фонема визначається як психічний представник (конструкт) звука, що має смислорозрізнювальну функцію. Фонема — результат мовного узагальнення, абстракція від реальних звукових реалізацій, інваріант стосовно варіантів, тобто звуків. Таке визнач. фонеми для того часу було прогресивним, і його зрозуміли лише в другій чверті XX ст. Морфему Бодуен де Куртене трактував також психологічно: «Морфема — будь-яка частина слова, що має самостійне психічне життя і далі не членується з цього погляду (тобто з погляду самостійного психічного життя). поняття охоплює корінь, усі можливі афікси, як суфікси, префікси, закінчення і так далі». Родового поняття морфеми до Бодуена де Куртене не було. Бодуен де Куртене є творцем теорії чергувань, яку виклав у праці «Дослід теорії фонетичних альтернацій». Ця теорія стала основою морфонології — зв’язувальної ланки між фонологією і морфологією. Оригінальні типологічні ідеї містяться в його праці «Про класифікацію мов», де запропоновано нові підходи до типологічного дослідж. мов: зіставне вив-ня фонетичних (довгота і короткість голосних, функції наголосу) і морфологічних структур мов, як споріднених, так і неспоріднених. Цінні зауваження вченого про типологію елементів слова (морфем) у мовах різних типів. Бодуен де Куртене започаткував концепцію мовних союзів (далі її розвинув М. Трубецькой), порушив проблему лінгвістичного часу (стосується темпів розв-ку однієї мови порівняно з іншою), уперше звернув увагу на важливість для лінгвістики вив-ня мовленнєвих розладів (афазій), що згодом стало предметом наукових зацікавлень Р. Якобсона. Бодуен де Куртене збагатив МЗ-во численними оригінальними ідеями. Багато його положень виявилися близькими до лінгвістичної концепції Ф. де Соссюра, що з’явилася значно пізніше. його розуміння мови як системи, соціальна зумовленість мовних явищ, елементи знакової теорії мови, теорія фонем і морфонологічних змін, типологія мов — це ті проблеми, які вплинули на подальший розвиток МЗ-ва, зокрема на формування структуралізму (особливо Празького лінгвістичного осередку) і соціологічної школи.
24. Крушевський і Богородицький
Вагомий внесок у МЗ-во зробили представники школи Бодуена де Куртене, його учні Микола В’ячеславович Крушевський Нарис науки про мову і Василь Олексійович Богородицький «Нариси з мовознавства і російської мови» та «Лекції з загального мовознавства» . Крушевський сформулював важливу семантичну закономірність: «що ширше вживання одного слова, то вужчий зміст воно має». Він також установив, що в індоєвропейських мовах межа між кореневим суфіксом і закінченням у процесі історичного розв-ку стає нестійкою. В учення про системність мови він увів поняття асоціативних зв’язків за подібністю і за суміжністю, які пізніше Соссюр назвав парадигматичними і синтагматичними. Богородицький дослідив види морфологічних змін слів (аналогія, диференціація, перероз- клад, спрощення), опрацював морфологічну типологію індоєвропейських та урало-алтайських мов.
