На початку XX ст. виникла школа естетичного ідеалізму — мовознавчий напрям, представники якого виступали із критикою молодограматизмуз позицій так званої естетичної філософії мови і розглядали мову як творчу діяльність індивіда. Естетичною названа тому, що естетика в цій школі оголошена «альфою і омегою» МЗ-ва, а ідеалістами йменували себе самі представники цієї мовознавчої течії. Засновником Школи естетичного ідеалізму є німецький учений Карл Фосслер Лінгвістична концеп. Фосслера ґрунтується на філософії мови Гумбольдта, поглядах італійського філософа й естетика Бенедетто Кроче й ідеалістичній філософії Гегеля. Фосслер виступив із різкою критикою молодограматизму. Молодограматиків він називає позитивістами, а представників своєї школи— ідеалістами. зазначає, що під цими термінами слід розуміти не різні філософські системи, а два напрями в методах пізнання. Ідеалізм як творче начало протиставляється механіцизму (позитивізму) як науковій задубілості й обмеженості. ідеалісти прагнуть до встановлення причинового зв’язку між явищами, тобто є діалектиками. Ученому не можна обмежуватися описом фактів. Він мусить розв’язувати важливі проблеми, порушені Гумбольдтом. Фосслер вважає МЗ-во історичною наукою. Услід за Гумбольдтом мову визначає як «вираження духа». Закони розв-ку мови пропонує вивчати не автономно, а як вияв «діяльності духа», що знаходить своє вираження в мовній експресії. Тому МЗ-ець повинен досліджувати механізм мовної експресії. Фосслер розглядає проблему причин мовного розв-ку і творчого характ.у мови. Однак деякі положення Гумбольдта гіпертрофуються, внаслідок чого концеп. мови стає однобічною, звуженою. Ще одним складником фосслерівської концепції стало вчення Бенедетто Кроче, який у своїй праці «Естетика як наука про вираження і як загальна лінгвістика» висловив думки: 1) мовленнєвий акт є творчим актом, що зближує мову з мистецтвом; 2) МЗ-во й естетика мають один і той самий об’єкт дослідж., тому філос-я мови і філос-я мистецтва — одне й те саме; 3) лінгвістика є складовою частиною заг. естетики; 4) лінгвістика, як і естетика, не має нічого спільного з логічним пізнанням і повинна ґрунтуватися на інтуїтивному пізнанні. Фосслер стверджує, що нове МЗ-во повинно забезпечити суто естетичний і естетико-історичний розгляд мови. основною функцією мови він вважає естетичну і закликає саме з цього погляду вивчати мову. насамперед слід досліджувати творчий акт індивіда, тобто говоріння, бо «будь-яка зміна й розвиток мови в кінцевому підсумку є продуктом смаку або естетичного чуття мовця» і «сама можливість і сам факт здійснення такої зміни зумовлені глибоко прихованим, майже непомітним естетичним механізмом». Мовні цінності творять вибрані особистості. за своєю суттю будь-який мовний вираз є індивідуально- духовною творчістю, а мова загалом — виявом національного характ.у через геніальну особистість». Фосслер зауважує, що розвиток мови проходить через індивід. мовну творчість за умови, коли інш індивіди її сприймуть. Саме в цьому розумінні мова стає «колективною творчістю». у процесі розв-ку мови діють дві сили: творча особистість й інертна маса, яка наслідує й повторює створене особистістю, приймає або відхиляє новації, вживає, зберігає й поширює їх. МЗ-вом у справжньому значенні цього слова є тільки стилістика, бо лише вона вивчає реальність у мові — індивід. духовну творчість. Стилістика охоплює всю лінгвістику. Фонетика, морфологія, синтаксис і лексикологія «повинні повністю розчинитися в естетичному розгляді мови». МЗ-во є складовою частиною естетики. Зворотний порядок аналізу провокує «хибний причиновий зв’язок». Фосслер заперечує самост. і узагальнювальний характ. слова, вважаючи, що з кожним творчим актом людина вкладає в слово неповторний зміст, надає йому своєрідного естетичного забарвлення. Це цілком узгоджується з інш твердженням щодо мови: узагальненої (абстрактної) мови не існує. Як і Кроче, Фосслер різко протиставляє МЗ-во і логіку: «мова не має логічної природи і не може бути піддана логічному розгляду», виступає за перетворення лінгвістики на інструмент внутрішнього світу людини, тобто на інструмент дослідж. творчих аспектів людської мови. Його заслуга в тому, що він поставив перед МЗ-вом нові завдання: лінгвістичне вив-ня стилістики, дослідж. співвідношення мови письменників і загальнонародної мови та зв’язку історії культури з розвитком мови. Істотним недоліком наукової концепції Фосслера є гіпертрофія естетичної функції мови, недооцінка суспільного чинника, ототожнення історії розв-ку мови з історією мистецтва, а МЗ-ва зі стилістикою, відірваність мови від мислення. Школа естетичного ідеалізму довго була популярною і сприймалась багатьма вченими як альтернатива порівняльно-історичному мовознавству. Із 30-40-х років XX ст. втратила популярність, хоч існувала до середини XX ст.
