Одним із перших напрямів, що намагався цілком порвати з традиціями молодограматиків, була Школа «слів і речей». Школа «слів і речей» — мовознавчий напрям, який висунув принципи вив-ня лексики у зв’язку з культурою й історією народу. Сформувалась вона в 1909 р., коли став виходити в Гейдельберзі журнал «Слова і речі», видавцями якого були МЗ-ці Р. Мерінгер, В. Мейєр-Любке, Й. Міккола, Р. Мух і літературознавець М. Мурко, звідки й назва цієї школи. Школа поставила перед собою завдання: замість абстрактної «історії звуків» молодограматиків вивчати історію слів, залучаючи не тільки лінгвістичний аналіз, а й історію названої словом речі. Як зазначав Г. Шу- хардт, «прогрес як в одній, так і в іншй галузі може бути досягнутий лише за умови, що дослідж. речей і дослідж. слів будуть іти разом». Школа «слів і речей» зосереджує увагу на семантиці слів, на розв-ку та зміні їхніх значень. Одним із засновників Школи «слів і речей» вважають мовознавця Туго Шухардта — професора Віденського університету. Він багато праць присвятив найрізноманітнішим мовам (слов’янським, кельтським, угорській, баскській, кавказьким, хамітським, креольським), хоча найбільше його цікавили романські мови. Шухардт був сильним критиком, однак він не створив власної теорії, хоча закликав МЗ-ців не боятись, як молодограматики, узагальнень. У своїх працях із лексичної семантики (програмною серед них є «Речі та слова», опублікована в 1912 р.) він намагався знайти закономірності розв-ку семантичної системи мови, для чого передусім, необхідно створити історію слів-речей. Під річчю розуміє і предмети, і дії, і стани; істоти й неістоти реального і нереального світу. Між річчю і словом перебуває уявлення, однак між історією речей та історією слів існує повний паралелізм. Це твердження не заважає йому зробити абсолютно правильні висновки про співвідношення історії познач. і знач.: 1) річ може змінюватися при незмінності познач.; 2) річ залишається незмінною, але змінюється познач.. Примат семантики над фонетикою Шухардт переніс і на етимологічні дослідж.. Якщо в молодограматиків етимологія ґрунтувалася на аналізі звукової форми за допомогою звукових законів, то Шухардт змістив акцент на семантичну площину, вважаючи, що етимологія слова може бути встановлена семантично, навіть якщо його фонетична історія не піддається з’ясуванню. Шухардт розвинув методику дослідж. історичної лексичної семантики. Його праці вплинули на виокремлення в мовознавстві особливої галузі — ономасіології (науки про назви), яка вивчає принципи й закономірності познач. предметів і понять. Вони також сприяли обґрунтуванню завдань і методів вив-ня словникового складу за предметними групами, укладанню ідеографічних словників. Шухардт висунув і низку загальнотеоретичних положень. він наголошував на суспільному характ.і мови. З цих позицій критикує молодограматичне вчення про звукові закони: «Фонетичні закони і соціальний характ. мови несумісні одне з одним». зазначає, що фонетичні закони визначалися дедуктивно. Якщо ж підійти до цього питання індуктивно, то не можна вивести закони, які не знають винятків. До чинників, які заперечують строгість законів, крім аналогії, належить явище субстрату. Причиною мовного розв-ку Шухардт уважав мовне змішування (схрещування). Поняття схрещування мов у нього стало методологічним принципом. Очевидним є вплив теорії хвиль Й. Шмідта, яка у Шухардта трансформувалася в теорію «мовної безперервності». У мовах постійно має місце процес географічного вирівнювання. Тому немає чітких меж між діалектами і мовами, а є поступовий перехід однієї мови в інш. Шухардт критикує теорію родовідного дерева й стверджує, що строго генеалогічна класифікація мов взагалі неможлива. Виходячи з концепції схрещування мов, можна припускати, що одна й та сама мова може мати кілька предків. «спорідненими» є всі мови світу. Це дає підстави для порівняльних досліджень неспоріднених мов. Подібність мовних структур та однорідність розв-ку різних мов зумовлені ще і спільністю психічної природи людей. Позитивним у ній є новий підхід до вив-ня мови, опра- цювання нових методик її опису, що вплинуло на зародження лінгвістичної географії та соціологічного напряму в мовознавстві. Однак відмова від поняття закону загалом без заміни його чимсь інш негативно впливала на методику порівняльно-історичних досліджень, оскільки позбавляла компаративіста чітких критеріїв.
