За загальним правилом, розгляд справи закінчується постановленням рішення. Однак при наявності зазначених у законі підстав можливе закінчення провадження по справі без постановлення рішення. За характером підстав і процесуальних наслідків виділяються дві форми закінчення справи без постановлення рішення: 1) закриття провадження у справі; 2) залишення заяви без розгляду.
Закриття провадження у справі — це закінчення розгляду справи без постановлення рішення по суті спору внаслідок виявлення обставин, за яких подальший розгляд спору в суді є неможливим або безцільним.
Згідно зі ст. 205 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
2) набули законної сили рішення суду або ухвали суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
3) позивач відмовився від позову, і відмова прийнята судом;
4) сторони уклали мирову угоду, і вона визнана судом;
5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;
6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (ч.1ст.206ЦПК).
У разі закриття провадження по справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена (п. 14 ч.І ст.293 ЩІК).
Розпочата в суді справа не може закінчитися постановленим рішення також і в тому випадку, коли при її розгляді виявиться недотримання порядку пред'явлення позову або порушення позивачем деяких обов'язків у процесі. У цих випадках позов залишається без розгляду.
Залишення заяви без розгляді/ — це закінчення провадження по справі без постановлення рішення, що не перешкоджає можливості повторного звернення до суду з тотожною заявою.
Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:
1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;
2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;
5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;
6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їхдоказами заперечення проти вирішення спору в суді;
7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
З урахуванням обставин кожного конкретного випадку суд може і не залишати позов без розгляду, а відкласти слухання справи на певний строк. Але з яких би підстав не залишався позов без розгляду, суд не висловлює при цьому свого судження про відсутність у сторін будь-яких матеріальних прав або права на пред'явлення позову. Він лише констатує неможливість за даних умов.
