Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлення їх причин. Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.
До організаційних причин травматизму відносяться:
незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;
недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;
неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;
відсутність у посадових інструкціях функціональних обов’язків з питань охорони праці;
порушення режиму праці та відпочинку;
невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;
виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;
залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);
порушення технологічного процесу;
порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;
порушення трудової і виробничої дисципліни;
незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності);
невиконання вимог інструкцій з охорони праці.
До технічних причин травматизму належать:
конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;
конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів;
неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;
неякісне виконання будівельних робіт;
недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;
незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;
незадовільний стан виробничого середовища.
До психофізіологічних причин травматизму відносяться:
алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;
низька нервово-психічна стійкість;
незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;
незадовільний «психологічний» клімат у колективі;
інші причини.
Дослідження свідчать, що технічні причини складають приблизно 50 % від усіх нещасних випадків, організаційні — близько 25 % і психофізіологічні — приблизно 10—12 %. Крім того, людина може робити помилкові дії через стомлення, викликане великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перевантаженням, перевантаженням аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травми може призвести невідповідність анатомо-фізіологічних та психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем керування ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні, психологічні й антропометричні особливості та можливості людини.
