Антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, задачі і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Так, задачі боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання.Інфляційні процеси протягом
1991 -- 1993 рр набули в україні найвищих темпів серед інших пострадянських держав. Пояснити це можливо не лише станом структурної розбалансованості економіки, нераціональним співвідношенням галузей, продукуючих на виробничий та споживчий ринки.
Інфляційні процеси в україні
були спричинені їх багатофакторним характером, об'єктивними негараздами перехідної економіки, в томі числі значною мірою залежністю від зовнішнього енергопостачання. Серед
чинників та
факторів інфляції в українській економіці слід назвати наступні:Невиважена первинна емісія; Структурні перекоси у матеріальному виробництві та ціновій політиці; Затратність економіки та непродуктивні витрати окремих виробництв;Значна руйнація товаропродукуючої сфери та неефективність безготівкової системи розрахунків.
