Народництво – це ідеологія і рух дворянської та різночинної інтелігенції,Ю який виник у 60-х рр.. 19 ст.
Основні засади народників:
- Росія омине капіталізм;
- Община основа капіталізму;
- Особи творці історії.
Серед російських теоретиків: Бакунін, Лавров, Ткачов, Кропоткін, Михайловський.
Серед українських: Кулятко-Керецький, Дебагаорій-Мокрієвич, Микола Кибалочич, Павло Грабовський, Сергій Русов.
Російське народництво практично не цікавилося визвольними прагненнями національних меншин. Більше того, вважало їх недозрілими. Якщо російське народництво основну увагу зосереджувало на соціалістичні нахили російського селянина (95-80%), то українські хлопомани підкреслювали індивідуалізм українського селянства і здійснювало культуртрегерську діяльність. У Росії це почалось лише з 80-х рр..
2 течії народництва:
- Революційне (60-80-х рр.);
- Ліберальне (з 80-х рр. 19 ст.), згодом переродилася у соціалреволюціонерів.
Лавров (1823-1900) – син псковського поміщика. У 1867 р. був заарештований за революційну діяльність, втік із заслання. Його праці («Исторические письма»(1859)) звернені до російської прогресивної молоді слугували справі визволення селян. Закони природи і закони суспільства є тотожними.
Михайловський Микола Констянтинович (1842-1904)- «властитель дум русской интелигенции». Праці його у 10 томах, але щоб усе опублікувати, то треба 50-70 т.
Шлях розвитку Росії – специфічний, що капіталізм у Європі є і буде, а в Росії його не буде.
На його думку розвиток людства – це процес закріпачення особи. Мета прогресу – звільнення особи від впливу суспільства в боротьбі за індивідуалізм. «Героии и толпа», «Ещо о героях», «Ещо о толпе».
Порівнював народні маси з нулями. Казав, що натовп пасивно сприймає історичні умови, вплив сучасності. Він наслідує думку, що натовп висуває своїх героїв, які ведуть і на хороше і на погане.
Натовп – це не народ. Це категорія середньовічна. «Ето сила жалкая и опасная». Його праці відіграли дуже важливу роль.
Кропоткін П. О. (1842-1921) – з древнього князівського роду. Відомий як географ, біолог, теоретик анархізму, але не такий рішучий як Бакунін. Він близький до позитивістів.
Люди подібно до природи потребують взаємодопомогу, яка здійснюється через рід, місто, общину. Вважав, що історичний процес йшов до недержавних форм. Держава стоїть на заваді суспільства розвиватися. Вважав, що державу треба знищити.
Його ідеал – анархічний комунізм – це федерація общин, які само управляються, над якими нема верховної влади. Стосунки в цій общині базуються на вільній угоді людей.
У праці «О великой Французкой революции» проповідує ідею еволюційного розвитку суспільства. Вважав, що боротьба за владу є неприродною, шкідливою, або всяка влада веде до свавілля і деспотизму. В еміграції був 41 р. і повернувся в 1917 р.
Визнав історичне значення жовтневої революції. Похований на ново дівочому кладовищі.
У 1902 р. ліберальні народники перетворилися в есерів, які виступали за права селянства.
