МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ

з гігієни та екології

для студентів 3 курсу медичного факультету

(спеціальність – лікувальна справа, педіатрія)

Тема №1. Гігієна як наука. Місце і значення гігієни в системі медичних наук та практичній діяльності лікаря. Основні закони гігієни. Методи гігієнічних досліджень.

Тема №2. Гігієнічна оцінка променистої енергії, Методика визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання та його використання для профілактики захворювань і санації повітряного середовища.

Тема №3. Методика визначення гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення приміщень.

Тема №4. Методика визначення і гігієнічної оцінки температурно-вологісного режиму приміщень та напрямку і швидкості руху повітря.

Тема №5. Методика гігієнічної оцінки повітряного середовища та ефективності вентиляції приміщень. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини.

Тема №6. Методика гігієнічної оцінки впливу клімато-погодних умов на здоров'я людини.

Тема №7. Методика гігієнічної оцінки грунту за даними санітарного обстеження земельної ділянки та результатами лабораторного аналізу.

Тема №8. Санітарна очистка населених місць.

Тема №9. Гігієна планування та забудови населених місць. Загальна методика санітарного обстеження і описання об'єкта.

Тема №10. Методика санітарного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріологічного та санітарно-хімічного дослідження.

Тема №11. Методика гігієнічної оцінки питної води за даними санітарного обстеження систем водопостачання та результатами лабораторного аналізу проб.

Тема №12. Гігієнічна оцінка водопостачання. Методи покращання якості питної води.

Тема №13. Гігієнічна оцінка ступеня якості харчових продуктів. Методика санітарної експертизи молока і молочних продуктів, м'яса, риби та консервів.

Тема №14. Гігієнічна оцінка ступеня якості харчових продуктів. Методика санітарної експертизи борошна, хліба та зернопродуктів. Методика лабораторного контролю якості напоїв та оцінки їх фальсифікації. Гігієнічні основи використання харчових добавок у харчуванні людини.

Тема №15. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика розрахунку енерговитрат людини та її потреб у харчових речовинах.

Тема №16. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика гігієнічної оцінки харчування людини та організованих колективів.

Тема №17. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика оцінки харчового статусу та вітамінної забезпеченості організму людини.

Тема №18. Теоретичні аспекти та методика профілактики аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань. Гігієнічні основи лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування.

Тема №19. Лікарсько-санітарний нагляд за організацією харчування в лікувальних закладах.

Тема №20. Методика та профілактика випадків харчових отруєнь.

Тема №21 Модуль 1. Загальні питання гігієни та екології

Тема №22. Гігієнічна оцінка ступеня важкості та напруженості праці.

Тема №23. Гігієнічна оцінка впливу шуму та вібрації на організм людини.

Тема №24. Гігієнічна оцінка пилу та токсичних хімічних речовин. Методика гігієнічної оцінки небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та реакції організму на їх вплив.

Тема №25. Основи охорони праці у медицині. Санітарне законодавство в галузі охорони праці. Служба охорони праці лікувально-профілактичного закладу: функції, права, організація роботи. Особливості охорони праці лікарів різних спеціальностей та основні шляхи профілактики негативного впливу виробничого середовища.

Тема №26. Медико-санітарні частини та медичні пункти промислових підприємств. Гігієнічні аспекти роботи цехового ординатора. Методика вивчення захворюваності працівників виробничих підприємств.

Тема №27. Методика розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві. Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві: порядок створення, права та обов'язки.

Тема №28. Методи вивчення вікових психофізіологічних особливостей організму дітей і підлітків. Оцінка функціональної готовності дітей до навчання у школі.

Тема №29. Гігієнічна оцінка режиму дня та навчально-виховного процесу учнів різного віку.

Тема №30. Методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей і підлітків. Гігієнічна оцінка дитячих меблів.

Тема №31. Лікарсько-санітарний нагляд за умовами виховання та навчання дітей і підлітків у школі.

Тема №32-33. Методи оцінки стану здоров'я та фізичного розвитку дітей і підлітків.

Тема №34. Методологічні та методичні основи і загальна схема вивчення впливу навколишнього середовища на здоров'я людини.

Тема №35. Методика вибору зон спостереження. Методи комплексної гігієнічної оцінки стану навколишнього середовища. Методика розрахунку інтегрального індексу здоров'я і оцінки кількісних показників стану здоров'я населення у зв'язку з впливом навколишнього середовища.

Тема №36. Гігієнічна оцінка розміщення та планування окремих структурних підрозділів лікарні за матеріалами проекту

Тема №37. Гігієнічні основи профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Гігієнічні основи санітарно-протиепідемічного режиму. Сучасні методи дезінфекції.

Тема №38. Гігієнічна оцінка перебування хворих та праці медичного персоналу в лікувальних закладах.

Тема №39. Гігієнічна оцінка лікарняного та побутового одягу. Методика гігієнічної оцінки засобів по догляду за ротовою порожниною.

Тема №40. Психогігієнічні основи оптимізації повсякденної діяльності людини.

Тема №41. Гігієнічні аспекти медичної біоритмології та хроногігієни. Гігієна адаптаційного процесу. Наукові основи діагностики та профілактики хронічної втоми.

Тема №42. Методика радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань.

Тема №43. Розрахункові методи оцінки радіаційної безпеки та параметрів захисту населення від зовнішнього опромінення.

Тема №44. Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах.

Тема №45. Основи організації та проведення санітарного нагляду за водопостачанням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та у воєнний час. Організація та проведення розвідки вододжерел при надзвичайних ситуаціях та під час війни. Оцінка якості води польовими методами.

Тема №46. Основи організації та проведення санітарного нагляду за водопостачанням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та на воєнний час. Організація та проведення санітарного нагляду за очищенням, знезараженням та дезактивацією води в польових умовах при надзвичайних ситуаціях та під час війни.

Тема №47. Основи організації і проведення санітарного нагляду за харчуванням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та під час війни. Санітарно-гігієнічне забезпечення експертизи води та продовольства.

Тема №48. Організація і проведення медичної експертизи продовольства у польових умовах при надзвичайних ситуаціях та в умовах бойових дій за допомогою табельних засобів.

Тема №49. Основи організації санітарно-гігієнічних заходів на період надзвичайних ситуацій і катастроф мирного часу та у воєнний час. Гігієна польового розміщення військ, формувань та населення.

Тема №50. Модуль 2. Спеціальні питання гігієни та екології.

ТЕМА №1. Гігієна як наука. МІСЦЕ І ЗНАЧЕННЯ ГІГІЄНИ В СИСТЕМІ МЕДИЧНИХ НАУК ТА ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ГІГІЄНИ. МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ОСНОВНІ ЗАКОНИ ГІГІЄНИ

Схема 1

Перший закон гігієни

про рушійні сили порушення рівня здоров’я людей

Порушення рівня здоров’я людей (хвороба, зниження резистентності, імунного статусу або адаптаційно-компенсаційних можливостей організму), викликане фізичними, хімічними, біологічними, психогенними етіологічними чинниками, може виникнути лише у разі наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливості (забруднювача) або комплексу шкідливостей, чинника (механізму) впливу або передачі цього забруднювача і сприйнятливого (чутливого до цього забруднювача) організму. В разі відсутності хоча б однієї з цих умов або рушійних сил процесу зміни рівня здоров’я під впливом чинників навколишнього середовища для даної віково-статевої чи професійної групи людей не станеться.

Другий закон гігієни

закон негативного впливу на навколишнє середовище діяльності людей

Незалежно від своєї волі та свідомості, у зв’язку з фізіологічною, побутовою і виробничою діяльністю люди негативно впливають на навколишнє середовище, що тим небезпечніше, чим нижче науково-технічний рівень виробництва, культура населення та соціальні умови життя

Третій закон гігієни

закон негативного впливу на навколишнє середовище природних екстремальних явищ

Природне навколишнє середовище забруднюється не тільки під впливом фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей, але й під час екстремальних природних явищ, катаклізмів, таких як спалахи на Сонці, вулканічна діяльність, землетруси, активна циклонічна та антициклонічна діяльність тощо

Четвертий закон гігієни

закон позитивного впливу на навколишнє середовище людського суспільства

В процесі створення сприятливих умов проживання і трудової діяльності людське суспільство залежно від соціального рівня розвитку, культури, досягнень науково-технічного прогресу, економічних можливостей цілеспрямовано позитивно впливає на навколишнє середовище з метою його оздоровлення, запобігаючи забрудненню і тим самим підвищуючи рівень здоров’я населення.

П’ятий закон гігієни

закон негативного впливу забрудненого (денатурованого) природного навколишнього середовища на здоров’я людини

Під час контакту людини з навколишнім середовищем, забрудненим фізіологічними виділеннями, побутовими або техногенними забруднювачами у кількостях, які перевищують гігієнічні нормативи, неминуче настає зміна рівня здоров’я у бік його погіршання.

Шостий закон гігієни

закон позитивного впливу природного навколишнього середовища на здоров’я населення.

Природні чинники навколишнього середовища (сонце, чисте повітря, чиста вода, доброякісна їжа) позитивно впливають на здоров’я людей, сприяючи його збереженню і зміцненню при доцільному використанні.

Схема 2

ПРОВІДНІ МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Методи вивчення Методи вивчення впливу

навколишнього середовища навколишнього середовища

на здоров’я людей

Методи санітарного Інструментально- Методи Методи

обстеження з на- лабораторні експерименталь- натурного

ступним санітар- методи ного дослідження спостереження

ним описом

фізичні; експеримент з моде- комплексна оцінка

хімічні; люванням природ- стану здоров’я

фізико-хімічні; них умов; населення;

біологічні; лабораторний екс- клінічні;

санітарно- перимент на фізіологічні;

статистичні; тваринах; біохімічні;

географічні лабораторний екс- токсикологічні;

перимент на людях санітарно- медико-

статистичні; географічні

Схема 3

СТРУКТУРА САНІТАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Міністр охорони здоров’я України

Перший заступник міністра охорони здоров’я України

Головний державний санітарний лікар України

Директор Департаменту Державної

Санітарно-епідемічної служби

Головний лікар Центральної Головний лікар обласної

СЕС МОЗ України санітарно–епідеміологічної станції

Головний державний санітарний

лікар області

Головний лікар міської Головний лікар районної

санітарно–епідеміологічної станції санітарно–епідеміологічної станції

Головний державний санітарний (обласного підпорядкування)

лікар міста Головний державний

санітарний лікар району

(обласного підпорядкування)

Головний лікар районної

Санітарно-епідеміологічної станції

(міського підпорядкування)

Головний державний санітарний

лікар району

(міського підпорядкування)

Схема 4

ОСНОВНІ ЗАДАЧІ

САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СТАНЦІЇ

	*САНИТАРНО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКАЯ СТАНЦИЯ*

Організаційно- методична робота		Санітарно-гігієнічна діяльність	Протиепідемічна діяльність		Санітарно- просвітницька робота

	Попереджувальний санітарний нагляд			Поточний санітарний нагляд

контроль за будівництвом; охороною атмосферного повітря охорона водоймищ; охорона грунту; контроль за розробкою нормативної документації на нові види виробів матеріалів и т.д.; виготовлення бактеріальних препаратів				контроль за дотриманням санітарних норм и правил; вивчення санітарного стану населення; вивчення санітарного стану району; контроль за санітарно-протиепідемічною діяльністю лікувально- профілактичних закладів; робота з санітарним активом

Додаток 1

ЛІКАРЮ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ТА РОДИННОМУ ЛІКАРЮ ЗHАHHЯ ГIГIЄHИ ПОТРІБНІ У ХОДІ ВИКОНАННЯ НАСТУПНИХ ВИДІВ ДIЯЛЬHОСТI:

1. Діагностика, установлення етіології та вивчення патогенезу професійних, інфекційних, аліментарних та інших захворювань.

2. Розслідування випадків харчових та професійних отруєнь, виробничих травм тощо.

3. Здійснення професійної орієнтації та лікарської трудової експертизи.

4. Проведення попереджувальних та періодичних медичних оглядів, диспансерного обслуговування працівників.

5. Аналіз стану здоров’я населення.

6. Будівництво, розширення і реконструкція лікарень, поліклінік та інших лікувально–профілактичних закладів (вибір земельної ділянки під будівництво та її планування, вибір проекту лікарні, поточний санітарний контроль у ході будівництва і т.д.)

7. Здійснення поточного санітарного нагляду за дотриманням гігієнічного режиму в лікувально–профілактичних закладах (харчування, водопостачання, освітлення, мікрокліматичні умови, чистота повітря, знешкодження відходів і т.д.).

8. Забезпечення оптимальних гігієнічних умов перебування хворих та праці медичного персоналу лікувально–профілактичного закладу з метою запобігання виникнення внутрішньолікарняних інфекцій та професійних захворювань.

9. Проведення профілактичної роботи на промисловому підприємстві, на сільській лікарняній ділянці, у дитячому закладі, серед військовослужбовців та у комерційних структурах.

10. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально-дієтичного харчування, санаторно-курортного лікування тощо.

11. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально-профілактичного харчування, групової та індивідуальної профілактики професійних захворювань та виробничого травматизму.

12. Популяризація санітарних знань серед робітників харчової промисловості, підприємств громадського харчування, дитячих закладів, осіб, що мають виробничі контакти з шкідливими хімічними речовинами, з джерелами іонізуючого випромінювання тощо.

13. Проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення з питань охорони, збереження та зміцнення здоров’я.

14. Виконання функцій керівника органів охорони здоров’я на районному, місцевому або обласному рівнях.

Додаток 2

ТЕМА №2. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПРОМЕНИСТОЇ ЕНЕРГІЇ. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ І САНАЦІЇ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти знайомляться з штучними джерелами та приладами для вимірювання ультрафіолетової, інфрачервоної та видимої дiлянки сонячного спектру, визначають бiологiчну дозу ультрафіолетового випромінювання та вивчають особливості впливу інфрачервоного випромiнювання на органiзм людини.

Штучні джерела та прилади для вимірювання iнтенсивностi ультрафіолетової,

інфрачервоної та видимої ділянки сонячного спектра

Штучнi джерела ультрафіолетового випромiнювання: бактерiцидно увiолева лампа (БУВ-30, БУВ-60), еритемно увiолева лампа (ЕУВ-30), ртутно-кварцева лампа (ПРК).

Прилади для фотоелектричного методу вимірювання: фотоiнтенсиметри, ультрафiолетметри, уфiметри, фотоекспозиметри. Одиниці вимiрювання – мкВт/см2 за секунду.

Прилади для фотохiмiчного методу вимірювання за H.З.Кулiчковою: кварцева пробiрка з розчином щавелевої кислоти та азотнокислого уранiлу. Одиницi вимiрювання – мг щавелевої кислоти, що розклалася на см2.

Штучнi джерела інфрачервоного випромiнювання: лампи солюкс та iнфраруж, електрокамiн, полум'я вогню, тепловипромiнювальні поверхні.

Прилади: пiранометр Янiшевського, актинометр Калiтiна, актинометр ЛIОТ, пергелiограф. Одиницi вимiрювання: кал/см2 за хвилину, ват/м2, Дж/м2 за год.

Штучнi джерела видимого випромiнювання: електричне освiтлення – лампи розжарювання, люмiнесцентнi лампи, неелектричні: ліхтар “Летюча миша”, гасові карбідні лампи та ін.. (їх використання обмежене – аварійні ситуації, польові умови).

Прилади: люксметр.

Одиницi вимiрювання – люкс.

Визначення біологічної та профілактичної дози

Біологічна доза (біодоза) являє собою найменший час, впродовж якого опромінення ділянки шкіри ультрафіолетовим випромінюванням викликає слабке її почервоніння (еритему).

Визначення біологічної дози проводиться за методом Горбачова, з використанням біодозиметра, який являє собою планшетку з 6 отворами, що зачиняються рухомою пластинкою. Біодозиметр розміщується на незасмаглій та чутливій до ультрафіолетового випромінювання частині шкіри (нижня третина шкіри живота або внутрішня частина передпліччя) досліджуваного, який розташовується на відстані 0,5 м від джерела випромінювання.

На початку періоду досліджень відчиняють всі віконця. В подальшому, через 1 хвилину зачиняють перше віконце, через 2 хвилини – друге, через 3 хвилини – третє і т.д.

Контроль появи еритеми слід проводити через 6-8 годин після опромінення. Біодозу визначають у хвилинах за номером віконця (і, отже за часом опромінення), в якому еритема з’явилася, проте, була найменшою.

Профілактична доза ультрафіолетового випромінювання складає 1/8 біодози, фізиологічна доза –1/2-1/4, максимальна доза – 1 біодозу для дітей та 2 біодози для дорослих.

Крім того профілактичну дозу можна розрахувати за формулою (1):

1 В

Х = – • ( – )2 • А (хв.) (1)

8 С

де, В – відстань від джерела випромінювання до людини (м);

С – стандартна відстань, на якій прийнято визначати біологічну дозу (0,5 м);

А – біологічна доза на стандартній відстані (хв).

Приклад:

Для визначення бiодози бiодозиметр Горбачова-Дальфельда розмiстили на нижнiй третинi шкіри черевної порожнини школяра i опромінювали від 2 до 5 хвилин.

Через 4 години пiсля опромiнення на шкiрi було знайдено 2 червонi смужки. Ураховуючи, що біодоза являє собою найменший час, у даному випадку вона становить 5 хвилин або 300 секунд.

Профiлактична доза дорiвнює 1/8 або 38 сек.

Оптимальна доза складає від 1 хв 15 сек до 1 хв 30 сек.

Максимальна доза становить 5 або 10 хвилин.

Методика оцінки ефективності санації повітря

в умовах використання ультрафіолетового випромінювання

Для оцінки ефективності санації повітря необхідно провести посів повітря на чашки з поживним середовищем аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова до і після опромінення (мал..1).

Опромінення виконують за допомогою бактерицидних ламп ЛБ-30 чи ртутно-кварцевих типу ПРК з урахуванням розрахованої експозиції. Після опромінення проводять повторний посів повітря на чашки Петрі. Після інкубації чашок в термостаті на протязі 24 годин при температурі 37°С підраховують кількість колоній, які виросли на обох чашках, засіяних повітрям до та після опромінення.

Мал. 1. Прилад Кротова для бактеріологічного дослідження повітря

(1 – клиновидна щілина; 2 – обертальний диск; 3 - реометр)

Оцінка мікробного забруднення повітря проводиться шляхом визначення показника мікробного забруднення повітря або мікробного числа, характеризує загальну кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря та кількістю гемолітичного стафілокока в 1 м3.

Мікробне число розраховується за формулою (2):

1000

М.ч. = А · –––; (2)

Т V

де, М.ч. – кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря;

А – кількість колоній на чашці Петрі;

Т – час забору повітря, хв;

V – швидкість пропускання повітря, л/хв.

Бактерицидна дія ультрафіолетової радіації характеризується ступенем ефективності, який показує, на скільки процентів зменшилось число мікроорганізмів в 1 м3 повітря після санації, або коефіцієнтом ефективності, який показує, у скільки разів зменшилась кількість мікроорганізмів у цьому об’ємі.

Санація вважається ефективною, якщо ступінь ефективності становить 80%, а коефіцієнт ефективності – не менше ніж 5.

Мікробне число, що отримане після санації повітря, порівнюють також з рекомендованими величинами допустимого бактеріального забруднення повітря закритих приміщень, які представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні показники оцінки мікробного забруднення повітря деяких приміщень

Вид приміщення

Мікробне число

Загальне мікробне число

В т.ч. гемолітичний стрептокок

Характеристика повітря

Житлові приміщення

Громадські приміщення

Дитячі заклади

до 2000

2000–4000

4000–7000

7000

до 10

11–40

40–120

120

дуже чисте

досить чисте

помірно забруднене

забруднене

Операційна

а) до операції

б) після операції

до 500

до 1000

не повинно бути

не більше 3

чисте

Перев’язочна

а) на початку перев’язки

б) пясля перев’язки

до 500

до 2000

не повинно бути

не більше 3

чисте

Маніпуляційна

до 1000

до 2000

до 16

дуже чисте

досить чисте

Лікарняна палата

до 3500

до 100

чисте

Визначення реакції організму у відповідь

на опромiнення інфрачервоним випромiнюванням

До початку опромiнення у трьох дослiджуваних визначають частоту серцевих скорочень, дихання, температуру шкіри, ступінь потовидiлення, теплове самопочуття i заносять у таблицю в графу “До опромiнення” (табл 2). Потiм дослiджуваних розміщують обличчям до електрокамiна: першого – на вiдстанi 0,5 м від нього (1 ккал/хв2), другого на відстані 0,3 м (2 ккал/хв2), третього на відстані 0,2 м (3 ккал/хв2). Час опромiнення становить 5 хвилин. Пiсля опромiнення повторно визначають показники, що були перераховані, i заносять у таблицю в графу “Після опромiнення”.

Таблиця 2

Реакцiя органiзму на опромiнення рiзними кiлькостями iнфрачервоної радiацiї

Показники	1 ккал/см2		2 ккал/см2		3 ккал/см2
Показники	до	після	до	після	до	після
Частота серцевих скорочень
Частота дихання
Температура шкіри
Ступінь потовиділення
Теплове самопочуття

Дані щодо вивчення джерел випромінювання та приладів для їх вимірювання, визначення біологічної дози та реакцій організму у відповідь на вплив інфрачервоного випромінювання заносять у протокол, аналізують отримані результати, обгрунтовують гігієнічний висновок і профілактичні рекомендації (гігієнічний висновок та профілактичні рекомендації пишуть в кінці кожного протоколу).

СИТУАЦIЙHІ ЗАДАЧІ

Задача 1

У дитячому санаторії організовано проводиться приймання дітьми сонячних ванн. Щоб отримати максимальну загальнозміцнюючу дію ультрафіолетової радіації лікарю необхідно визначити у школярів біодозу.

Біодозиметр був закріплений в області нижньої третини живота. Тривалість опромінення шкіри в першому віконці – 2 хв, в другому – 3 хв, в третьому – 4 хв, в четвертому – 5 хв, в п’ятому – 6 хв, в шостому – 7 хв. Через 6 годин після опромінення сестра виявила на шкірі дві червоні смуги.

1. Визначіть біодозу (в хв), а також максимальну, фізіологічну та профілактичну дози (в сек ).

2. Перерахуйте зрушення в стані здоров'я та захворювання дітей характерні для переопромінення їх ультрафіолетовою радіацією.

Задача 2

Робітник склодувної майстерні скаржиться на головний біль, роздратованість, послаблення зору – він бачить оточуючі предмети ніби крізь сітку.

Об’єктивно : гіперемія склери, потовщення рогівки. Гострота зору обох очей – 0,7, зниження прозорості кришталика. Індивідуальними захисними засобами не користується.

1. Поставте діагноз захворювання, вкажіть оздоровчі та профілактичні заходи, необхідні в даному випадку.

2. Дайте гігієнічну характеристику етіологічного фактора.

Задача 3

Медична сестра працює в фізіотерапевтичному кабінеті, обслуговує електроапаратуру, яка випромінює радіацію всіх ділянок електромагнітного спектра. Засобами захисту сестра не користується. Скаржиться на біль та відчуття “піску” в очах, неможливість дивитись на яскраве світло. Об’єктивно спостерігається гіперимія та набряк кон’юнктиви очей.

1. Поставте діагноз захворювання, вкажіть який фактор викликав дане захворювання. Дайте відповідні гігієнічні рекомендації.

2. Перерахуйте ділянки спектра електромагнітного випромінювання.

Задача 4

При посіві повітря операційної аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова на чашці Петрі з м’ясо-пептонним агаром, через добу експозиції в термостаті проросло 98 колоній мікробних тіл. Після санації повітря, яку здійснювали чотирма лампами БУВ–30 впродовж 6 годин, зробили повторний посів. Умови посіву в обох випадках тотожні – швидкість посіву 10 л/хв протягом 5 хвилин. При повторному посіві виросло 6 колоній.

1. Дайте оцінку чистоті повітря операційної до і після санації.

2. Оцініть ефективність санації за походженням ступеня і коефіцієнта ефективності.

Задача 5

Для санації повітря в шкільному класі (площа 50 м2, висота 3,5 м), в період епідемії грипу використовували опромінювач лампи БУВ–30, який працював впродовж години. Посів повітря до і після опромінення здійснювали аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова (швидкість посіву 20 л/хв, час – 5 хв).

1. Дати гігієнічну оцінку ефективності санації, якщо до опромінення виросло 86 колоній, а після – 64.

Задача 6

Для санації повітря в лікарняній палаті (площа 28 м2, висота 3 м) використовували опромінювач з лампою БУВ-30 протягом години. Посів повітря до і після опромінення здійснювали аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова (швидкість посіву 10 л/хв, час – 5 хв).

Дати гігієнічну характеристику проведеній санації, якщо до опромінення виросло 78 колоній, а після – 13.

Задача 7

Еритемна доза у дітей дитячого садка на стандартній відстані 0,5 м від маячного опромінювача з 10 лампами ЛЕ-30 виникла в середньому за 1 хвилину.

Розрахуйте профілактичну дозу на відстані 2,5 м – найближчої відстані, на якій навколо опромінювача можна розмістити групу дітей у 25 осіб.

Задача 8

Як лікар медико-санітарної частини шахти, розрахуйте для чергової медичної сестри фотарію термін профілактичного УФ опромінення шахтарів. Фотарій обладнано двохсторонніми рядами еритемних ламп ЛЕ-30, встановлених на відстані 1,5 м від шеренги розміщення шахтарів. Еритемна доза, визначена у кількох шахтарів на відстані 0,5 м від одного з рядів ламп, склала 1,5 хв.

Задача 9

На якій відстані від маячного опромінювача з прямою ртутно-кварцовою лампою (ПРК) слід розмістити для профілактичного опромінення групу хворих кардіологічного відділення, якщо еритемна доза на стандартній відстані 0,5 м у більшості з них склала 0,5 хв.

Задача 10

Розрахуйте тривалість санації повітря операційної однією лампою ЛБ-30, якщо до пробної санації з повітря апаратом Кротова висіяно 8 000 мікроорганізмів/м2, а після санації – 3 800 мікроорганізмів/м2.

ТЕМА №3. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНОГО ТА ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

МЕТА ЗАHЯТТЯ:

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти знайомляться з будовою люксметра та методикою роботи з ним, проводять дослідження стану природного та штучного освітлення у навчальній лабораторії.

Гігієнічна оцінка природного освітлення

Гігієнічна оцінка природного освітлення проводиться за допомогою описового, геометричного та світлотехнічного методів.

Описовий метод передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня
його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затiнюють, характеру і кольору пофарбування стiн, стелi та меблiв.

Геометричний метод заснований на визначенні величин свiтлового коефiцiєнта, коефiцiєнта заглиблення, проекцiї небосхилу, кутів падіння та отвору.

Свiтловий коефiцiєнт – це вiдношення площі поверхнi всiх вiкон, що засклена, до площi пiдлоги. Для навчальних примiщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4 – 1:5; для лiкарняних палат – 1:5 – 1:6; для житлових примiщень – 1:6 –1:8.

Коефiцiєнт заглиблення – це вiдношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2.

Проекцiя небосхилу – частина небосхилу, яку можна побачити через вiкно з робочого мiсця, найбiльш вiддаленого вiд вiкна. Проекція небосхилу повинна бути не менш ніж 30 см.

Кут падіння та кут отвору визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння указує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце. Відповідно до гігієнічних вимог, величина кута падіння повинна перевищувати 27°, кута отвору – перевищувати 5°.

Визначення кута падіння a (кут АВС на найбільш віддаленому від вікон робочому місці, утвореного горизонтальною лінією чи площиною АВ від робочого місця до нижнього краю вікна (підвіконня) та лінією (площиною) від робочого місця до верхнього краю вікна АС) (див. мал.).

Мал. Схема визначення кута падіння та кута отвору

У зв’язку з тим, що цей кут утворює з лінією засклення вікна прямокутний трикутник, то його визначають за тангенсом – відношенням висоти вікна ВС над рівнем робочого місця (протилежний катет) до відстані від вікна до робочого місця АВ (прилеглий катет). За значенням тангенсу в таблиці 3 знаходять кут падіння a.

tg a = ВС/АВ

Визначення кута отвору g (кута САD, під яким з робочої точки видно ділянку неба). Цей кут визначають як різницю між кутом падіння a та кутом затінення b-кутом DАВ на робочому ж місці між горизонталлю та площиною від робочого місця до вершини затінюючого об’єкта – будівлі, дерев, гір (див. мал.) .

Для визначення кута затінення знаходять на вікні точку перетину лінії (чи площини) від робочого місця до вершини затінюючого об’єкту Д, ділять величину катета ВД на АВ (тангенс кута затінення), а в таблиці знаходять кут затінення b.

tg b = ВД/АВ

кут отвору – g =Ða - Ðb

Таблиця 1

Таблиця натуральних тригонометричних величин

Тангенс	Кут, град.	Тангенс	Кут, град.	Тангенс	Кут, град.
0	0	0,287	16	0,601	31
0,020	1	0,306	17	0,625	32
0,030	2	0,325	18	0,649	33
0,050	3	0,344	19	0,675	34
0,090	5	0,364	20	0,700	35
0,105	6	0,384	21	0,727	36
0,123	7	0,404	22	0,754	37
0,141	8	0,424	23	0,781	38
0,158	9	0,445	24	0,810	39
0,176	10	0,466	25	0,839	40
0,194	11	0,488	26	0,869	41
0,213	12	0,510	27	0,900	42
0,231	13	0,532	28	0,933	43
0,249	14	0,555	29	0,966	44
0,268	15	0,577	30	1,000	45

Свiтлотехнiчний метод пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефiцiєнта природної освiтленості.

Коефіцієнт природної освітленості – це процентне вiдношення освiтленостi горизонтальної поверхнi всерединi примiщення до освiтленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхнi пiд вiдкритим небом.

Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потiм за допомогою формули (1) визначається коефіцієнт природної освітленості:

Е прим.

КПО = –––– · 100 % ; (1)

Е від.

де КПО – коефіцієнт природної освітленості (%);

Е прим. – освітленість всередені приміщення (лк);

Е від. – освітленість під відкритим небом (лк).

Для навчальних приміщень коефіцієнт природної освітленості повинен перевищувати 1,25–1,5%; для житлових i допомiжних примiщень – перевищувати 1,0%; для лікарняних палат – перевищувати 0,5%; для операційних – перевищувати 2,0%.

Методика роботи з люксметром

Люксметр Ю-116 чи Ю-16 складається з двох основних частин – фотоелемента та дзеркального гальванометра. Фотоелемент закритий матовим склом і приєднується до клем гальванометра, він спрацьовує під впливом світла, виробляючи електричний струм, силу якого вимірюють гальванометром. Стрілка його вказує число люксів, що відповідає досліджувальній освітленості.

На панелі вимірювального приладу типу Ю-116 встановлено кнопки перемикача і табличку зі схемою, яка зв’язує дію кнопок та насадки з різними діапазонами вимірювань. Прилад має дві шкали: 0 – 100 і 0 – 30. На кожній шкалі точками зазначено початок діапазону вимірювань: на шкалі 0 – 100 точка знаходиться над позначкою 20, на шкалі 0 – 30 над позначкою 5. Також є коректор для встановлення стрілки на нульове положення, який регулюється викруткою.

Селеновий фотоелемент, що приєднується до приладу за допомогою вилки, знаходиться в пластмасовому корпусі. З метою зменшення похибки використовують сферичну насадку на фотоелемент, виготовлену з білої світлорозсіюючої пластмаси та непрозорого кільця. Ця насадка застосовується паралельно з однією із трьох інших насадок-фільтрів, які мають коефіцієнти ослаблення 10, 100, 1000, що розширює діапазони вимірювань.

У процесі вимірювання стрілку приладу встановлюють на нульовій поділці шкали, потім напроти натисненої кнопки визначають вибране за допомогою насадок найбільше значення діапазону вимірювання. При натискуванні кнопки, напроти якої написано найбільше значення діапазону вимірювань, кратне 10, слід користуватися для відліку показів шкалою 0 – 100, при натиснутій кнопці, проти якої нанесено значення діапазону, кратне 3, шкалою 0 – 30. Показання приладу в поділках за відповідною шкалою множать на коефіцієнт ослаблення, що позначений на відповідній насадці.

Прилад відградуйовано для вимірювання освітленості, яку створюють лампи розжарювання. Для природного світла вводять поправочний коефіцієнт 0,8; для люмінесцентних ламп денного світла (ЛД) – 0,9; для ламп білого кольору (ЛБ) – 1,1.

На гальванометрi люксметра Ю-16 знаходяться три шкали: верхня – вiд 0 до 25 лк, середня – від 0 до 100 лк та нижня – від 0 до 500 лк. Цiна подiлки верхньої шкали – 0,5 лк, середньої – 2 лк, нижньої – 10 лк. Для вимiрювання освiтленостi перемикач установлюють на певний дiапазон (25, 100, 500) таким чином, щоб стрiлка вiдхилялась вправо вiд нульової точки, і здійснюють розрахунки, які надають інформацію про характер освітленості робочої поверхні у люксах. Якщо вимiрювання проводиться зі свiтлопоглинаючою насадкою, показники множать на 100.

Гігієнічна оцінка штучного освітлення

Гігієнічна оцінка штучного освiтлення проводиться за допомогою описового, розрахункового та свiтлотехнiчного методів.

Описовий метод передбачає визначення виду освiтлення, кількості світлоточок, типу ламп (лампи розжарювання або люмiнiсцентнi лампи) та їх кiлькості, типу освiтлювальної арматури, її стану, висоти пiдвiшування ламп тощо.

Розрахунковий метод заснований на оцінці показників рiвномiрності та достатності освiтлення.

Рiвномiрнiсть освітлення визначається за величиною площi примiщення, що припадає на одну свiтлоточку. Освiтлення вважається рiвномiрним, якщо на кожну свiтлоточку припадає не більш ніж 8–9 м2.

Достатнiсть освiтлення визначається за величиною питомої потужностi, тобто за показниками кількості Вт, що припадають на 1 м2 приміщення. Для ламп розжарювання достатня питома потужність складає 36 Вт/м2, для люмiнiсцентних ламп – 24 Вт/м2.

Свiтлотехнiчний метод передбачає визначення освітленості робочих місць приміщення з використанням люксметра.

Інтенсивність штучного освiтлення у випадку застосування в навчальному приміщенні ламп розжарювання повинна бути не меншою ніж 150 лк, у випадку застосування люмінісцентних ламп – не меншою ніж 300 лк.

Таблиця 2

Норми природного освітлення деяких приміщень різного призначення

Вид приміщення	Коефіцієнт природної освітленості (КПО)	Світловий коефіцієнт (СК)	Кут падіння (a)	Кут отвору (g)	Коефіцієнт заглиблення приміщення
Вид приміщення	не менше	Світловий коефіцієнт (СК)	не менше	не менше	не більше
1. Учбові приміщення (класи)	1,25-1,5 %	1:4 – 1:5	27°	5°	2
2. Житлові кімнати	1,0 %	1:5 – 1:6	27°	5°	2
3. Лікарняні палати	0,5 %	1:6 – 1:8	27°	5°	2
4. Операційні	2,0 %	1:2 – 1:3	27°	5°	2

Таблиця 3

Показники оптимальної овітленості робочих місць різних приміщень

	Назва приміщень	Освітленість робочих місць, лк
1.	Читальні зали	300
2.	Конферецзали	200
3.	Лабораторії аналітичні	500
4.	Класи, аудиторії, навчальні кабінети та лабораторії	500
5.	Кабінети та кімнати викладачів	400
6.	Дитячі дошкільні приміщення	200
7.	Обідні зали, буфети	200
8.	Житлові кімнати	100
9.	Приміщення лікувально-профілактичних закладів: лікарняні палати вестибюль реєстратура кімната чергового лікаря ординаторська перев’язочна процедурна	200 50 200 300 300 150 150

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Розрахуйте світловий коефіцієнт та дайте йому гігієнічну оцінку, якщо житлова кімната розміром 3,5 х 5 м, має одне вікно прямокутної форми з розмірами 2,5 х 1,8 м. Укажіть які додаткові фактори будуть впливати на умови освітлення в приміщенні.

Задача 2

Глибина шкільного класу становить 5 м, висота вікна – 2 м, висота від підлоги до підвіконня – 0,8 м, проекція видимої частини небосхилу 0,5 м. Розрахуйте кут падіння та кут отвору для найбільш віддаленої точки за допомогою таблиць натуральних значень тригонометричних величин та дайте їм гігієнічну оцінку.

Задача 3

Розрахуйте коефіцієнт природного освітлення навчального приміщення, якщо освітленість на робочому місці становить 200 лк, а зовні – 20000 лк, укажіть чи відповідає цей результат гігієнічним вимогам.

Задача 4

Навчальна лабораторія розмірами 9 х 7 м, має 3 вікна прямокутної форми, розміри яких становлять 2,5 х 1,7 м. Площа віконних рам складає 20% від площі вікон, висота верхнього краю вікна над підлогою – 3,3 м. Проекція небосхилу дорівнює 40 см. Освітленість у приміщенні становить 170 лк, на вулиці – 4200 лк.

Дайте гігієнічну оцінку природному освітленню в навчальній лабораторії.

Задача 5

Проведено обстеження штучного освітлення у середній загальноосвітній школі, де є десять класів з різними типами ламп. У п’яти класах використовуються люмінісцентні лампи, в інших – лампи розжарювання. Розміри класів: висота – 3,2 м, глибина – 6,0 м, довжина – 9,0. Кількість світильників – 6, потужність кожного становить – 40 Вт. Лампи обладнані освітлювальною арматурою розсіяного світла. Дайте гігієнічну оцінку штучному освітленню класів. Назвіть можливі захворювання при недостатньому освітленні.

Приведіть класифікацію освітлювальної арматури.

Задача 6

В ході вивчення працездатності учнів 5-б класу, лікар встановив наявність явищ передчасної втоми. Під час гігієнічної оцінки умов навчання встановлено: в класі з розмірами 8 х 8 х 3 м для штучного освітлення використовуються 5 ламп розжарювання, розташованих на стелі, 2 з яких не функціонують. Потужність кожної лампи – 40 вт. Освітлювальна арматура типу СК–300. Обгрунтуйте гігієнічний висновок щодо стану штучного освітлення класу. Перерахуйте можливі зміни в організмі та захворювання при недостатньому штучному освітленні.

Задача 7

Дайте гігієнічну оцінку штучному освітленню навчальної лабораторії площею 64 м2, в якій використовуються лампи денного освітлення потужністю по 20 вт кожна, що розташовані на стелі у 6 світлоточках по 2 лампи.

Задача 8

Маніпуляційна кардіологічного відділення площею 20 м2 освітлюється шістьма світильниками прямого світла, потужність кожного з яких складає 40 Вт. Дайте гігієнічну оцінку освітленості маніпуляційної.

ТЕМА №4. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ І ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ТЕМПЕРАТУРНО-ВОЛОГІСНОГО РЕЖИМУ ПРИМІЩЕНЬ ТА НАПРЯМКУ І ШВИДКОСТІ РУХУ ПОВІТРЯ

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

У години самопідготовки необхідно ознайомитися з будовою та роботою приладів, що призначені для визначення температури та вологості повітря, зокрема термометра, термографа, гігрометра, гігрографа, психрометра тощо, приладів, що призначені для визначення швидкості руху та охолоджуючої здатності повітря.

Після перевірки рівня вихідних знань студенти визначають температуру, вологість охолоджуючу здатність та швидкість руху повітря, здійснюють гігієнічну оцінку мікроклімату навчальної лабораторії.

Мікроклімат являє собою сукупність фізичних факторів, які впливають на тепловий стан організму. Тому до основних його параметрів відносять показники температурного режиму приміщень, вологості та швидкості руху повітря.

Визначення температурного режиму приміщень

Температура повітря визначається термометрами (ртутними, спиртовими i електричними) та термографами у градусах (°С) за шкалою Цельсія.

Середня температура у примiщеннi визначається на рiвнi росту людини (1,5 м від підлоги) у п’яти точках: одна з них знаходиться в центрі приміщення, а інші чотири – по його кутах. Після проведення вимірювань визначають середню арифметичну величину, яка і є показником середньої температури. Дослідження повторюють через 10–15 хвилин.

Величину перепаду температури по горизонталi одержують шляхом визначення рiзницi температур у трьох точках: на відстані 0,5 м вiд зовнiшньої стiни, в центрі примiщення та на відстані 0,5 м вiд внутрiшньої стiни.

Величину перепаду температури по вертикалi одержують шляхом визначення рiзницi в показниках термометрів, які розташовані відповідно на відстані 10 см вiд пiдлоги, 1,5 м вiд пiдлоги та 10 см вiд стелi.

Добовий перепад температур визначається шляхом зіставлення показників денної та нічної температур.

Оптимальними слiд вважати середню температуру в приміщенні у межах 20–22° С, перепади температури по горизонталi та вертикалi – до 2–3°С, добовий перепад – до 2°С (при використанні центрального опалення) та до 5°С (у разі застосування місцевого опалення).

Для повної характеристики температурного режиму приміщень заміри температури проводяться в 6 та більше точках.

Термометри (ртутні, спиртові, електричні, чи сухі термометри психрометрів) розміщують на штативах по діагональному перерізу лабораторії в 3 точках на висоті 0,2 м від підлоги і в 3 точках на висоті 1,5 м від підлоги (відповідно, точки t2, t4, t6 та t1, t3, t5) та на відстані 20 см від стіни за схемою:

. t1

. t3 . t1 . t3 . t5

. t6 . t2 . t4 . t6

а) план приміщення; б) вертикальний розріз приміщення.

Показання термометрів знімають після експозиції 10 хв. в точці вимірювання.

Розрахунок параметрів температурного режиму повітря приміщень:

а) середня температура приміщення:

а) tсер.= ,

б) перепад температури повітря по вертикалі:

Dtверт. = - ,

в) перепад температури повітря по горизонталі:

Dtгор.= -

Схеми і всі розрахунки заносять в протокол, складають гігієнічний висновок. При цьому керуються тим, що оптимальна температура повітря в житлових і учбових приміщеннях, палатах для госпіталізації соматичних хворих повинна бути в інтервалі +18 – +21оС, перепад температури по вертикалі повинен бути не більше 1,5-2,0оС, а по горизонталі – не більш 2,0-3,0оС. Добові коливання температури визначають за термограмою, яку готує лабораторія за допомогою термографа, і нормуються в межах 6оС.

Критеріями гігієнічної оцінки житлових і громадських приміщень є допустимі та оптимальні норми температури, представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Норми температури для житлових, громадських

і адміністративно-побутових приміщень

Період року	Температура
Період року	Оптимальна	Допустима
Теплий	20-22оС 23-25оС	Не більше, ніж на 3оС вище розрахункової температури зовнішнього повітря*
Холодний і перехідний	20-22оС	18 – 22оС**

Примітка:

* Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з постійним перебуванням людей допустима температура не більше 28оС, а для районів з розрахунковою температурою зовнішнього повітря 25оС і вище – не більше 33оС.

** Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з перебуванням людей в вуличному одязі допустима температура 14оС.

Норми встановлено для людей, які знаходяться в приміщенні більше 2 годин і безперервно.

Норми температури повітря робочої зони виробничих приміщень регламентуються Держстандартом 12.1.005-88 “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” у залежності від пори року (холодна, тепла) та категорії робіт (легка, середньої важкості, важка).

Так, оптимальні норми температури в холодний період встановлені в межах 21-24оС при виконанні легкої роботи та 16-19оС при виконанні важкої роботи. В теплий період, ці інтервали відповідно 22-25оС і 18-22оС. Допустима максимальна температура в теплий період не більше 30оС, мінімальна в холодний період – 13оС.

Визначення вологості повітря

Визначення вологості повітря проводиться з використанням таких приладів, як стаціонарний психрометр Августа, аспіраційний психрометр Ассмана, гігрометр та гігрограф.

Визначення абсолютної та відносної вологості повітря станційним психрометром Августа

Резервуар психрометра заповнюють водою. Тканину, якою обернено резервуар одного з термометрів приладу опускають у воду з тим, щоб сам резервуар був на відстані ~ 3 см над поверхнею води, після чого психрометр підвішують на штативі в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого і вологого термометрів.

Абсолютну вологість вираховують за формулою Реньо:

А = f – a ∙ (t - t1) B,

де А – абсолютна вологість повітря при даній температурі в мм рт.ст.;

f – максимальний тиск водяної пари при температурі вологого термометра (знаходять у таблиці насичених водяних парів, табл. 3);

а – психрометричний коефіцієнт, який дорівнює 0,0011 для закритих приміщень;

t – температура сухого термометра;

t1 – температура вологого термометра;

В – барометричний тиск у момент визначення вологості (знаходять за показаннями барометра), мм рт.ст.

Відносну вологість розраховують за формулою:

P = ,

де Р – відшукувана відносна вологість, %;

А – абсолютна вологість, мм рт.ст.;

F – максимальний тиск водяної пари при температурі сухого термометра, в мм рт.ст. (знаходять у таблиці насичених водяних парів, табл.3).

Визначення абсолютної та відносної вологості повітря аспiрацiйним психрометром Ассмана

Аспіраційний психрометр Ассмана складається з двох ртутних термометрiв, якi розмiщуються у металевому цилiндрi (сухого та волого). Крім того, у верхнiй частинi прилада розташований вентиляцiйний пристрiй.

Перед початком дослідження необхідно піпеткою змочити ртутний резервуар вологого термометра дистильованою водою, а потiм завести вентиляційний пристрій у залежності від пори року на 5–10 хвилин.

Прилад закріплюють в дослiджуванiй точці на штативі. Психрометр не можна тримати в руках, у зв’язку з тим, що вiн буде нагріватися, а це впливатиме на показники приладу.

Після проведення дослідження визначають показники сухого та вологого термометрів. Для визначення абсолютної вологості використовують формулу (1):

К = А – 0,5 · (tсух.– t вол.) · – ; ——— (1)

755

де К – абсолютна вологiсть (мм.рт.ст.);

А – максимальне напруження водяних парiв при температурі

вологого термометра (мм.рт.ст.);

0,5 – постiйний психрометричний коефiцiєнт;

t сух. – температура сухого термометра (°);

t вол. – температура вологого термометра (°);

В – атмосферний тиск у момент дослiдження (мм.рт.ст.);

755 – середнiй атмосферний тиск (мм.рт.ст.);

Визначення вiдносної вологостi проводять за формулою (2):

С = –– · 100 ; (2)

де С – вiдносна вологiсть (%);

К – абсолютна вологiсть (мм.рт.ст);

В – максимальна вологiсть при температурi сухого термометра

(мм.рт.ст.).

Максимальну вологість повітря при температурі вологого та сухого термометрів визначають за даними, що представлені в таблиці 1.

Вiдносна вологiсть вважається оптимальною, якщо вона знаходиться у межах 40–60%, допустимою – якщо коливається від 30 до 70%.

Теплове самопочуття визначається шляхом опитування з наступним визначенням кількості студентів, які почувають себе комфортно або дискомфортно. Одержані дані вивчення температурно-вологісного режиму навчальної лабораторії заносять до протоколу, здійснюють їх гігієнічну оцінку та обгрунтовують гігієнічні висновки та рекомендації.

Таблиця 2

Максимальна вологість повітря при різних температурах

Темпера-тура повітря, °С	Максимальна вологість, мм.рт.ст.	Темпера-тура повітря, °С	Максимальна вологість, мм.рт.ст.	Темпера-тура повітря, °С	Максимальна вологість, мм.рт.ст.
10	9,209	17	14,530	25	23,756
11	9,844	18	15,477	27	26,739
12	10,518	19	16,477	30	31,842
13	11,231	20	17,735	32	35,663
14	11,987	21	18,650	35	42,175
15	12,788	22	19,827	37	47,067
16	13,634	24	22,377	40	55,324

Таблиця 3

Норми відносної вологості в зоні житлових, громадських і адміністративно-побутових приміщень (Витяг з БНіП 2.04.05-86)

Період року	Відносна вологість, %
Період року	Оптимальна	Допустима
Теплий	30-60	65*
Холодний і перехідний	30-45	65

Примітка:* В районах з розрахунковою відносною вологістю зовнішнього повітря більше 75% допустима вологість – 75%.

Норми встановлено для людей, які знаходяться в приміщенні більше 2 годин безперервно.

Дефіцит насичення (різниця між максимальною та абсолютною вологістю повітря) визначають по таблиці насичених водяних парів: від значення максимальної вологості повітря при показаннях сухого термометра психрометра віднімають абсолютну вологість повітря, розраховану за формулами Реньо чи Шпрунга.

Фізіологічний дефіцит насичення (різницю між максимальною вологістю повітря при температурі тіла – 36,5оС і абсолютною вологістю повітря) визначають по тій же таблиці насичених водяних парів (табл. 3).

Точку роси (температуру, при якій абсолютна вологість повітря стає максимальною) знаходять по тій же таблиці насичених водяних парів (табл. 3) у зворотному напрямку: за значеннями абсолютної вологості знаходять температуру, при якій ця вологість буде максимальною.

Добові коливання температури, вологості повітря та атмосферного тиску визначають за допомогою, відповідно, термографа, гігрографа, барографа.

Атмосферний тиск визначається за допомогою барометра-анероїда, шкала якого градуйована в мм рт.ст. або в кілопаскалях.

ВИЗHАЧЕHHЯ ОХОЛОДЖУЮЧОЇ ЗДАТHОСТI I

ШВИДКОСТI РУХУ ПОВIТРЯ

Швидкість руху атмосферного повітря (а також руху повітря у вентиляційних отворах) визначають за допомогою анемометрів: чашечного (при швидкостях від 1 до 50 м/с) і крильчатого (0,5 – 10 м/с). Робота вертикально встановленого чашечного анемометра не залежить від напрямку вітру; крильчатий анемометр потрібно чітко орієнтувати віссю на напрям вітру.

Для визначення швидкості руху повітря спочатку записують вихідні показники циферблатів лічильника (тисячі, сотні, десятки та одиниці), відключивши його від турбінки, виставляють анемометр у місці дослідження (наприклад, в створі відкритого вікна, вентиляційного отвору, надворі). Через 1–2 хв. холостого обертання вмикають одночасно лічильник обертів і секундомір. Через 10 хв. лічильник відключають, знімають нові показники циферблатів і розраховують швидкість обертання крильчатки (кількість поділок шкали за секунду – А):

А = ,

де: N1 – показання шкали приладу до вимірювання;

N2 – показання шкали приладу після вимірювання;

t – термін вимірювання в секундах.

За значенням “А” поділок/сек. на графіку (у кожного анемометра є свій індивідуальний графік згідно заводського номера приладу, що додається до анемометра), знаходять швидкість руху повітря в м/сек.

Для цього по графіку анемометра на осі абсцис знаходять відмітку, відповідну швидкості обертання в об/с, піднімають перпендикуляр до косої лінії графіка, а звідси вліво на осі ординат знаходять значення швидкості руху повітря в м/с.

Сила вітру визначається за 12-бальною шкалою: від штилю – 0 балів (швидкість руху повітря 0 – 0,5 м/с) до урагану – 12 балів (швидкість руху повітря 30 і більше м/с).

Детальніше шкала сили вітрів і швидкості руху повітря наведена в таблиці 3.

Таблиця 4

Шкала швидкості руху повітря в балах

Бал	Сила вітру	Швидкість руху повітря, м/с
0	Штиль (безвітря)	0,0 – 0,5
1	Ледь помітний вітерець	0,6 – 1,7
2	Дуже слабкий вітер	1,8 – 3,3
3	Слабкий вітер	3,4 – 5,2
4	Незначний вітер	5,3 – 7,4
5	Доволі сильний (свіжий) вітер	7,5 – 9,6
6	Сильний вітер	9,7 – 12,4
7	Дуже сильний вітер	12,5 – 15,2
8	Надзвичайно сильний вітер	15,3 – 18,2
9	Буря (шторм)	18,3 – 21,5
10	Сильна буря	21,6 – 25,1
11	Дуже сильна буря	25,2 – 29,0
12	Ураган	29,0 і більше

Швидкість руху повітря менше 1 м/сек анемометрами визначати не можливо.

Спочатку визначають охолоджуючу здатнiсть повiтря, для чого кататермометр занурюють у гарячу воду (близько 80°С) i нагрiвають, поки рівень стовбчика спирту не пiднiметься до половини верхнього розширення капiляра. Пiсля чого прилад витирають насухо i пiдвiшують на штативi в мiсці спостереження, захищаючи його вiд впливу променистої енергiї. Потiм слiдкують за секундомiром, впродовж якого часу стовбчик спирту опуститься з 38 до 35° С. Дослiд повторюють тричі i визначають середнє значення часу. Розрахунок величин охолоджуючої здатностi повiтря проводиться за формулою (1):

Ф (t1 – t2) Ф (38 – 35)

H = –––—–– = ––––—–– ; (1)

а а

де: H – шукома величина охолоджуючої здатностi повiтря ( мкал/с);

t1 i t2 – вихідна i кiнцева температури (°С);

Ф – фактор приладу (позначений на тильному боці кожного кататермометра) постійна величина, яка вказує на кількість тепла, що витрачається з 1 см2 резервуару кататермометра за час опускання стовбчика спирту з 38 до 35° С;

а – число секунд, впродовж якого стовбчик спирту опускається з 38°С до 35°С.

Наприклад: якщо Ф дорівнює 140, час опускання стовбчика спирту з 38°С до 35°С становить 56,7 сек.

140 (38–35)

Н = –––––– = 7,4 мкал/с.

56,7

Примiтка: якщо фактор кататермометра позначається буквою F, то температурна рiзниця не враховується.

Визначивши величину охолоджуючої здатності та температуру повітря можна знайти значення швидкості руху повітря в кімнаті за допомогою емпіричних формул або використання спеціальної таблиці.

Для визначення швидкості руху повітря, яке менше ніж 1м/с, застосовують формулу (2):

– – 0,20

V = ( –––––– ) 2 (2)

0,40

де V – швидкість руху повітря (м/с);

Н – охолоджуюча здатність повітря (мкал/с);

Q – різниця між середньою температурою тіла та температурою оточуючого повітря (°С).

У випадку використання спеціальної таблиці спочатку розраховують різницю між середньою температурою тіла та температурою оточуючого повітря (Q), та

відношення між охолоджуючою здатністю повітря та цією величиною (–).

Потім за таблицею 1 з урахуванням поправок на температуру визначають швидкість руху повітря (V).

Наприклад: Н = 7,4 мкал/с, температура повітря 20°С.

Q = 36,5–20,0 = 16,5°С

Н 7,4

– = –– = 0,45.

Q 16,5

В таблиці 1 знаходимо, що величині 0,45 при температурі повітря 20°С відповідає швидкість руху повітря 0,429 м/с.

МЕТОДИКА ПОБУДОВИ “РОЗИ ВІТРІВ”

Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер і позначають румбами – 4 основними (Пн., Пд., Сх., Зх.) і 4 проміжними (Пн-Зх., Пн-Сх., Пд-Зх., Пд-Сх.).

Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості зображають у графічному вигляді “рози вітрів”.

Мал. Роза вітрів

“Роза вітрів” – графічне зображення повторюваності вітрів у конкретному населеному пункті за визначений період і має широке застосування в гігієнічній науці з метою раціонального планування взаєморозташування різних об’єктів під час здійснення запобіжного санітарного нагляду.

Для її побудови спочатку проводять взаємоперпендикулярні лінії з позначенням 4 основних (Пн, Пд, С, З) та 4 проміжних (ПнС, ПнЗ, ПдС, ПдЗ) румбів. На графіку румбів відкладають частоту вітрів кожного напрямку, яка виражена у відсотках по відношенню до загальної кількості днів періоду спостереження. Отримані позначки з’єднують ламаною лінією.

Штиль позначають в центрі графіка колом, радіус якого відповідає частоті штилю.

Поряд з побудованою “розою вітрів” розміщують стрілку, гострий кінець якої вказує напрямок вітру, що переважає за період спостереження. Потім на план–схемі населеного пункту довільної конфігурації розміщують об’єкти, що згадуються у ситуаційних задачах, визначають, чи правильно вони розташовані по відношенню до джерела забруднення навколишнього середовища, обгрунтовують гігієнічний висновок.

“Розу вітрів” використовують в метеорології, аеро- і гідронавігації, а також у гігієні. В останньому випадку – для раціонального планування, взаєморозміщення об’єктів при запобіжному санітарному нагляді за будівництвом населених місць, промислових підприємств, оздоровчих об’єктів, зон відпочинку.

Напрямок руху атмосферного повітря визначається за допомогою вимпела, (на кораблях), флюгерів різної побудови та тканинного конусу (на аеродромах).

В приміщеннях, де рух повітря надто слабкий, напрямок руху повітря можна досліджувати за допомогою фумігатора (диму, синтезованого тим або іншим засобами) або відхиленням полум’я свічки.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Хворі скаржаться на сирість в приміщенні палати та дискомфортне самопочуття. При проведенні дослідження фізичних властивостей повітря отримані наступні дані: середня температура +20°С, швидкість руху повітря – 0,04 м/с, атмосферний тиск – 750 мм.р.ст., температура сухого термометра 21,5°С, вологого – 20°С.

Визначте відносну вологість повітря в палатах та дайте гігієнічну оцінку мікроклімату.

Задача 2

За дорученням лікаря медична сестра зробила вимірювання відповідних мікрокліматичних показників у лікарняній палаті. Результати досліджень показали: середня температура становить – 16°С, відносна повітря – 80%, швидкість руху повітря – 0,01 м/с.

Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату у груповій кімнаті.

Задача 3

Під час вивчення умов перебування дітей у групових кімнатах дитячого садка встановлено: середня температура повітря 25°С. відносна вологість повітря – 75%, швидкість руху повітря – 0,01 м/с.

Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату у груповій кімнаті.

Задача 4

Визначте абсолютну вологість повітря в приміщення шкільного класу, якщо температура становить 20°С, а сухого – 22°С, атмосферний тиск – 760 мм.рт.ст.

Розрахуйте величину абсолютної, максимальної та відносної вологості повітря та дайте гігієнічну оцінку.

Задача 5

Накресліть “розу вітрів” для населеного пункту та запропонуйте найбільш оптимальне розміщення коксо-хімічного комбінату по відношенню до населеного пункту.

Повторюваність вітрів: Пн – 11%, ПнС – 7%, ПнЗ – 8%, С – 24%, З – 4%, ПдС – 18%, Пд – 9%, ПдЗ – 5%, штиль – 10%.

Задача 6

Визначте швидкість руху повітря у цеху, якщо фактор кульового кататермометра (F) дорівнює 620, час падіння стовпчика спирту з 38°С до 35°С – 75 с, температура повітря 23°С.

Задача 7

Під час вивчення мікрокліматичних умов лікарняної палати встановлено: площа 6 м2, середня температура повітря 16°С, на висоті 1,5 м – 20°С, на висоті 0,2 м – 14°С, біля внутрішньої стіни – 19°С, біля зовнішньої – 13°С. Добові коливання температури знаходяться в межах 21-16°С, відносна вологість – 72%, швидкість руху повітря – 0,3 м/с.

Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату лікарняної палати та вкажіть можливі зрушення у стані здоров’я пацієнтів.

Задача 8

Накресліть «розу вітрів» та визначте у якому напрямку по відношенню до теплової електростанції слід вибрати ділянку для будівництва стоматологічної поліклініки, якщо «роза вітрів» характеризується такими даними: Пн – 27%, ПнС – 20%, С – 12%, ПдС – 5%, Пд. –6%, ПдЗ – 8%, З – 8%, ПнЗ – 7%, штиль – 7%.

Таблиця 5

Швидкість руху повітря за його охолоджуючою здатністю

H/Q

Температура повітря

10°

12,5°

15°

17,5°

20°

22,5°

25°

26°

0,27

0,28

0,29

0,30

–

0,041

0,051

–

0,050

0,060

–

0,051

0,065

–

0,049

0,060

0,073

0,041

0,051

0,067

0,082

0,047

0,061

0,076

0,091

0,051

0,070

0,085

0,101

0,059

0,070

0,089

0,104

0,31

0,32

0,33

0,34

0,35

0,061

0,076

0,091

0,107

0,127

0,070

0,085

0,101

0,115

0,136

0,079

0,094

0,110

0,129

0,145

0,088

0,104

0,119

0,139

0,154

0,098

0,113

0,128

0,148

0,167

0,107

0,124

0,140

0,160

0,180

0,116

0,136

0,153

0,174

0,196

0,119

0,140

0,159

0,179

0,203

0,36

0,37

0,38

0,39

0,40

0,142

0,163

0,183

0,203

0,229

0,151

0,172

0,197

0,222

0,202

0,165

0,185

0,210

0,232

0,256

0,179

0,198

0,222

0,244

0,269

0,192

0,212

0,239

0,257

0,287

0,206

0,226

0,249

0,274

0,305

0,220

0,240

0,266

0,293

0,323

0,225

0,245

0,273

0,301

0,330

0,41

0,42

0,43

0,44

0,45

0,254

0,280

0,320

0,340

0,366

0,267

0,293

0,324

0,354

0,398

0,282

0,311

0,342

0,368

0,398

0,299

0,325

0,356

0,385

0,412

0,314

0,343

0,373

0,401

0,429

0,330

0,361

0,392

0,417

0,449

0,349

0,379

0,410

0,445

0,471

0,364

0,386

0,417

0,449

0,473

0,46

0,47

0,48

0,49

0,50

0,396

0,427

0,468

0,503

0,539

0,415

0,445

0,481

0,516

0,557

0,429

0,464

0,499

0,535

0,571

0,446

0,482

0,513

0,566

0,589

0,465

0,500

0,531

0,571

0,604

0,483

0,518

0,551

0,590

0,622

0,501

0,537

0,572

0,608

0,640

0,508

0,544

0,579

0,615

0,651

0,51

0,52

0,53

0,54

0,55

0,574

0,615

0,656

0,696

0,737

0,593

0,633

0,674

0,715

0,755

0,607

0,644

0,688

0,729

0,770

0,628

0,665

0,705

0,746

0,790

0,648

0,683

0,724

0,764

0,807

0,666

0,701

0,742

0,783

0,807

0,684

0,720

0,760

0,801

0,844

0,691

0,727

0,768

0,808

0,851

0,56

0,57

0,58

0,59

0,60

0,788

0,834

0,879

0,930

0,981

0,801

0,832

0,898

0,943

0,994

0,815

0,867

0,912

0,957

1,008

0,833

0,882

0,929

0,971

1,022

0,851

0,898

0,911

0,985

0,033

0,867

0,915

0,599

1,001

1,014

0,884

0,933

0,972

1,018

1,056

0,894

0,940

0,977

1,023

1,060

ТЕМА №5. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВЕНТИЛЯЦІЇ ПРИМІЩЕНЬ. ГІГІЄНІЧНа ОЦІНКа КОМПЛЕКСНОГО ВПЛИВУ МІКРОКЛІМАТУ НА ТЕПЛООБМІН ЛЮДИНИ

МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТIЙHОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття після перевірки вихідного рівня знань студентам з метою визначення ефективності природної вентиляції пропонується визначити вміст СО2 у 2–3 точках навчальної кімнати за методикою, що указана нижче. Під час перерви необхідно здійснити наскрізне провітрювання приміщення і знов визначити вміст СО2 в тих самих точках. Ефективність штучної вентиляції визначається за даними ситуаційної задачі.

Для оцінки комплексного впливу мікроклімату реєструють реакції організму піддослідних студентів-волонтерів (температура тіла, шкіри та ступінь потовиділення) у відповідь на вплив мікрокліматичних параметрів, визначають еквівалентнео-ефективні і результуючі температури за помограмами, розв’язують ситуаційні задачі. За виконаною роботою студенти роблять гігієнічний висновок, дають пропозицію щодо покращання гігієнічної ситуації.

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТI ПОВIТРЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТI ВЕНТИЛЯЦIЇ

Визначення ефективностi природної вентиляцiї за вмістом вуглекислоти

Метод заснований на зіставленнi кiлькостi балончикiв атмосферного повiтря i повiтря примiщення, що були витрачені на знебарвлення 10 мл лужного розчину (600 мл води, 1 крапля 25% розчину аміаку, 2 краплі фенолфталеїну) у поглиначі Петрі.

Підрахунок кількості балончиків, що були витрачені на нейтралізацію (знебарвлення) лужного розчину проводиться тричі: до провiтрювання примiщення, пiсля провiтрювання та безпосередньо в атмосферному повiтрi.

Вміст вуглекислоти (СО2) у повітрі розраховується за формулою (1):

А · 0,04

Вміст СО2 (%) = ––––– ; (1)

В

де А – кiлькiсть балончикiв атмосферного повiтря, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

В – кiлькiсть балончикiв повiтря в примiщеннi, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

0,04– вміст вуглекислоти в атмосферному повiтрi (%).

Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повiтрi житлових кiмнат, палат лікувально-профілактичних закладів та навчальних примiщень слід вважати 0,07–0,08%, допустимою – 0,1%.

Приклад розрахунку. Hа знебарвлення 10 мл лужного розчину було витрачено 50 балончикiв атмосферного повiтря, i вiдповiдно на знебарвлення 1 мл лужного розчину до i пiсля провiтрювання в навчальнiй кiмнатi – 10 та 20 балончиків.

Кiлькiсть вуглекислоти у повiтрі примiщення становить:

50 · 0,04

а) до провітрювання ––––– = 0,2 %

50 · 0,04

б) пiсля провiтрювання –––– = 0,1 %.

Визначення ефективності штучної вентиляції за кратністю обміну повітря

Кратнiсть обмiну повітря як показник ефективності штучної вентиляції визначається за формулою (2):

V в.п. v · S · n · t

КОП = –——–– = –——–––– ; (2)

V V

де КОП – кратність обміну повітря;

V в.п. – об’єм вентиляцiйного повітря (м3);

V – об’єм примiщення (м3);

S – площа вентиляцiйного отвору (м2);

v – швидкiсть руху повiтря (м/с);

n – кількість вентиляційних отворів;

t – час (3600 с).

Кратнiсть обміну повiтря в житлових кімнатах, навчальних приміщеннях та лікарняних палатах повинна знаходитися у межах 2–3 разів на годину.

Приклад визначення ефективності вентиляції з кратністю обміну повітря

Довжина примiщення – 22,4 м, ширина – 6 м, висота – 3,5 м. Є один вентиляцiйний отвiр круглої форми, дiаметр якого становить 40 см, швидкiсть руху повiтря складає 5 м/с, необхідна кратнiсть обмiну повiтря – 5.

Спочатку визначають площу вентиляцiйного отвору за формулою (3):

S = pr2 , (3)

де p = 3,14;

r – радiус вентиляцiйного отвору (м).

S = 3,14 × (0,2) 2 = 0,13 м2.

Потiм визначають об'єм вентиляцiйного повiтря за формулою (4):

Vв.п. = S × V × t 4)

де Vв.п. – об,єм вентиляційного повітря (м3);

V – швидкість руху повітря (м/с);

t – час (3600 с)

Отже, визначивши об'єм вентиляцiйного повiтря (А) та знаючи об'єм примiщення (V), вираховують кратнiсть обмiну повiтря (КОП) за формулою (5):

V в.п. 2340

КОП = ———–– = ——–– = 5. (5)

V 470

Пiсля цього фактичну величину КОП порівнюють з необхідною, тобто тiєю, що повинна бути i обгрунтовують висновок щодо ефективності вентиляцiї.

Якщо вентиляцiя є не ефективною, у гігієничному висновку слід вказати найбiльш доцiльні способи пiдвищення ефективностi роботи вентиляцiйних пристроїв (збiльшення швидкостi руху повiтря, кiлькостi або площi вентиляцiйних отворiв, тощо).

Деякі нормативи чистоти повітря закритих приміщень; ефективності природної та штучної вентиляції приведені в таблиці 1 та 2.

Таблиця 1

Показники чистоти повітря закритих приміщень

Якість повітря	Кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря				Концентрація СО2 (%)
	Літній режим		Зимовий режим
	Разом мікро організмів	Зеленіючих і гемолітичних стрептококів	Разом мікро організмів	Зеленіючих і гемолітичних стрептококів
Чисте	До 160	До 16	До 4500	До 36	До 0,1
Забруднене	Понад 2500	Понад 36	Понад 7000	Понад 124	Понад 0,15

Таблиця 2

Нормативи кратності обміну повітря в приміщеннях різного призначення

Приміщення	Кратність обміну повітря, год
Приміщення	витяжка	приток
БНіП 2.08.02-89 – лікарняні приміщення
Палата дорослих	80 м3 на 1 ліжко
Передпологова, перев’язувальна	1,5 рази/год	2 рази/год
Пологова, операційна, передопераційна	8 разів/год
Післяпологова палата	80 м3 на 1 ліжко
Палата для дітей	80 м3 на 1 ліжко
Бокс, напівбокс	2,5 рази/год в коридор	2,5 рази/год
Кабінет лікаря	1 раз/год	1 раз/год
СНіп 2.08.01-89 – житлові приміщення
Житлова кімната		3 м3/год на 1 м2 площі
Кухня газифікована		90 м3 /год
Туалет, ванна кімната		25 м3/год
ДБН В. 2.2-3-97 – Будинки і споруди навчальних закладів
Клас, кабінет	16 м3 на 1 людину	1 раз/год
Майстерня	20 м3 на 1 людину	1 раз/год
Спортзала	80 м3 на 1 людину	1 раз/год
Учительська		1,5 раз/год

Крім того слід зазначити, що мiнiмальний об'єм вентиляцiї на одного чоловiка у лiкарняних палатах та навчальних примiщеннях повинен складати 30 м3/год, у кiнотеатрах –20 м3/год.

Додаток 1.

Методика клініко-фізіологічного дослідження впливу мікроклімату на організм та самопочуття людини

Студенти академічної групи поділяються на 2 бригади: одна бригада вивчає стан мікроклімату в комфортних умовах учбової лабораторії (контрольна група), друга – в умовах дискомфортного мікроклімату (камеральні умови).

Дискомфортний мікроклімат створюється штучно: переохолоджуючий мікроклімат створюється в одному з приміщень кафедри звичайним шляхом (відкриваються двері, вікна, створюються протяги); перегріваючий мікроклімат створюється в спеціальному боксі (додатково встановлюють опалювальні прилади, підвищують вологість повітря шляхом випаровування води з відкритих поверхонь різних ємностей).

Напруження процесів терморегуляції вивчають у контрольної і піддослідної групи двічі: у стані спокою, через 10-15 хвилин адаптації студентів до даних мікрокліматичних умов, і відразу ж після виконання дозованої роботи (15-20 присідань або 10-15 відтискувань на руках від підлоги тощо).

Оцінка напруження процесів терморегуляції здійснюється за такими клініко-фізіологічними показниками:

1.Температура шкіри чола, тилу кисті, грудини, тилу стопи у °С;

2.Різниця температур шкіри чола, тилу кисті, грудини, тилу стопи у °С;

3.Частота дихання за 1 хв.;

4.Частота серцевих скорочень (пульс) за 1 хв.;

5.Артеріальний тиск у мм рт.ст.;

6.Проба на тривалість довільної затримки дихання на глибині вдиху у секундах;

7.Наявність та інтенсивність потовиділення шкіри чола (описово або за методом Міщука – йодкрохмальна проба, визначенням електропровідності шкіри) в умовних одиницях.

Крім того, студенти контрольної і піддослідної групи фіксують суб’єктивні показники теплового стану за шкалою: “холодно”, “прохолодно”, “комфортно” або “нормально”, “ тепло”, “жарко”, “дуже жарко”.

Результати досліджень параметрів мікроклімату і показників стану організму заносять у таблиці 2 і 3.

На цій же першій половині заняття студенти переходять до засвоєння інших методів комплексної оцінки впливу мікроклімату на теплообмін організму.

Зокрема, ними повинен бути засвоєний один із так званих методів фізичного моделювання (кататермометрія, фрігометрія).

Отримавши дані про охолоджуючу здатність навколишнього середовища (комфортного мікроклімату однієї з учбових лабораторій та дискомфортного мікроклімату, що штучно створюється в одному з приміщень чи боксі кафедри) студенти дають оцінку мікрокліматичним умовам методом кататермометрії. При цьому вони користуються нормативами, наведеними в таблиці 3.

Таблиця 3.

Методи комплексної оцінки впливу мікрокліматичних факторів на організм

Показники	Методи
Показники	Кататермометрії	Еквівалентно-ефективної температури (ЕЕТ)	Результуючої температури (РТ)
Чинники, які враховуються даним методом.	Температура повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура.	Температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря.	Температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура.
Показники, що використовуються для оцінки реакції організму.	Охолоджуюча здатність середовища (охолодження резервуару кататермометра – Н).	Теплове відчуття людини.	Теплове відчуття людини.
Одиниці вимірювання	мкал/см2.с	Умовні одиниці (град. ЕЕТ).	Умовні одиниці (град. РТ).
Зона теплового комфорту при роботі різної важкості: - легка; - середньої важкості; - важка.	5,5 – 7,0 8,4 – 10,0 15,4 – 18,4	17,2 – 21,7 16,2 – 20,7 14,7 – 19,2	16 – 18 13 – 16 10 – 13
Недоліки методу:	1. Охолодження приладу прирівнюється до реакції людини. 2. Не враховується вплив вологості повітря.	Не враховуються втрати тепла випромінюванням.	Не враховуються індивідуальні особливості стану організму (здоровий, хворий та інше).

Перша половина заняття завершується тим, що на підставі даних вимірювання мікрокліматичних умов, показників клініко-фізіологічних досліджень процесів терморегуляції, суб’єктивного почуття і охолоджуючих властивостей середовища, отриманих за допомогою кататермометра, студенти роблять висновки про мікрокліматичні умови закритих приміщень та їх вплив на тепловий стан організму.

Для зручності результати вимірювання параметрів мікроклімату та його впливу на теплообмін заносять у таблиці 4, 5.

Таблиця 4.

Параметри мікроклімату в закритих приміщеннях

Приміщення (в дужках вказати різновид мікроклімату)	Показники стану мікроклімату				Охолоджуюча здатність середовища за кататермометром, мкал/с.см2
Приміщення (в дужках вказати різновид мікроклімату)	температура повітря, °С	відносна вологість, %	швидкість руху повітря, м/с	середня радіаційна температура, °С
І ( )
ІІ ( )

Таблиця 5.

Клінічно-фізіологічні показники стану організму і суб’єктивного відчуття осіб,

що знаходились в різних приміщеннях.

Прізвище, ім’я та по-батькові особи	Результати спостереження
Прізвище, ім’я та по-батькові особи	Кількість дихальних актів за хв.	Пульс, ударів за хв.	Артеріальний тиск, мм рт. ст.	Температура тіла, °С	Температура шкіри чола, тилу кисті, °С	Різниця температур t1 – t2 t1 – шкіри чола t2 – тилу кисті, ºС	Наявність та інтенсивність потовиділення, ум. одиниць (–; +; + +; + + +)	Суб’єктив- не тепло- відчуття
І. Контрольна група (комфортний мікроклімат)
А. В стані спокою.
1.
2.
3.
В. Після дозованого навантаження.
1.
2.
3.
ІІ. Піддослідна група (дискомфортний мікроклімат: нагріваючий, охолоджуючий - підкреслити)
А. В стані спокою.
1.
2.
3.
Б. Після дозованого навантаження.
1.
2.
3.

Додаток 2.

Методика визначення еквівалентно-ефективних

та результуючих температур

Еквівалентно-ефективна температура (ЕЕТ) – умовно-числове визначення суб’єктивного теплового відчуття людини (“комфортно”, “тепло”, “холодно” і т.д.) при різних співвідношеннях температури, вологості, швидкості руху повітря, а результуюча температура (РТ) – і радіаційної температури. Ці умовні числа ЕЕТ та РТ відповідають температурі нерухомого (0 м/с), на 100 % насиченого вологою повітря, яке створює відповідне теплове відчуття.

ЕЕТ та РТ розроблені в камеральних умовах при різних співвідношеннях параметрів мікроклімату і оформлені у вигляді таблиць та номограм.

Для визначення ЕЕТ спочатку вимірюють температуру, вологість, швидкість руху повітря у досліджуваному приміщені. А потім в таблиці ЕЕТ (таблиця 6) за цими даними знаходять її значення і роблять відповідні висновки. Користування таблицею просте: ЕЕТ знаходять на перетині значення температури повітря (1 і остання колонки) і швидкості руху та вологості повітря (у головці таблиці).

На номограмі (мал. 1) еквівалентно-ефективну температуру знаходять на перетині показників сухого (ліворуч), вологого (праворуч) термометрів психрометра та швидкості руху повітря (в м/хв, на кривих лініях).

Мал..1. Номограма для визначення ефективних температур

На номограмі РТ (мал. 2) спочатку знаходять точку взаємовідношення між температурою повітря (за сухим термометром психрометра) і швидкістю руху повітря, від якої проводять пряму лінію до значення радіаційної температури, а від точки перетину цієї лінії з правою шкалою температури повітря проводять пряму лінію до значення абсолютної вологості повітря (права шкала), а на перетині цієї прямої з кривими лініями номограми знаходять результуючу температуру.

швидкість, м./с а

швидкість, м./с б

Мал. 2. Номограма для визначення результуючої температури:

(а – під час легкої роботи; б – під час важкої роботи.)

На малюнку 2. пунктирними лініями нанесено приклад визначення РТ.

Методичка

Основні показники оцінки мікробного забруднення повітря деяких приміщень

Реакцiя органiзму на опромiнення рiзними кiлькостями iнфрачервоної радiацiї

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Швидкість руху повітря за його охолоджуючою здатністю

В

Визначення ефективності штучної вентиляції за кратністю обміну повітря

V V