Патогенетичнорозрізняютьдві форми панацинарну та центрацинарну.
Факторами ризику є генетичні вади надлишкова дія протеолітичних ферментів (трипсин, еластаза, колагеназа), дефіцит альфа-1-інгібітора протеїнази, також вроджені дефекти структрнихглікопротеїдів (колаген, еластин, протеоглікани). З екзогених факторів – куріння, виробничі забруднення, екологічні фактори.
СКАРГИ у разі синдрому підвищеної повітряності легень
- Задишка (за фізичного навантаження, потім – постійна)
- Малопродуктивний кашель
Фізикальні ознаки синдрому підвищеної повітряності легень
- Огляд – “бочкоподібна” форма грудної клітки, дифузний ціаноз шкіри, участь додаткових м’язів в акті дихання, тахіпное
- Пальпація – резистентна грудна клітка, послаблення голосового тремтіння
- Перкусія – коробковий перкуторний звук, опущення нижньої межі легень та розширення верхніх меж легень, зменшення екскурсії нижнього легеневого краю
- Аускультація – різке послаблення везикулярного дихання (“бавовняне” дихання)
Лаборатоно-інструментальні методи дослідження в діагностиці синдрому підвищеної повітряності легень
- Аналіз крові – компенсаторний еритроцитоз, гіпергемоглобінемія
- Рентгенографія ОГК – підвищення повітряності легень
- ФЗД – зменшення об’ємних показників спірограми (ДО, ЖЄЛ, показників МВЛ), збільшення залишкового об’єму легень – рестриктивний тип вентиляційних порушень
4.3. Синдром дихальної недостатності.
це патологічний стан, за якого відбувається неспроможність організму забезпечити нормальний газовий склад крові або він досягається за рахунок напруги компенсаторних механізмів зовнішнього дихання.
Характеризується: гіпоксемією (РаО2<50 мм.рт.ст) за наявності або за відсутності гіперкапнії ; (Ра СО2>45 мм.рт.ст) внаслідок порушення вертиляції, дифузії газів або перфузії крові через легені.
Адекватність легеневої вентиляції в нормі відбувається за рахунок
- Центральної регуляції органів дихання ЦНС
- Апарату зовнішнього дихання (верхніми та нижніми дихальними шляхами)
- Альвеолярно-капілярної дифузії та перфузії газів
- Еластичності легеневої тканини
- Роботи дихальних м’язів (в т.ч. діафрагми)
- Роботи кісткового каркасу грудної клітки
Ознаки синдрому ЛН
- Скарги – задишка (при фізичному навантаженні спочатку, потім – постійна, у важких випадках – у стані спокою). Тип задишки залежить від захворювання, що привело до формування ЛН.
- Огляд – розлади свідомості, вимушене положення, тахіпное, ціаноз, участь додаткових м’язів в диханні, набряки.
Лабораторно-інструментальна верифікація ЛН
- Визначення парціального тиску кисню та вуглекислого газу в артеріальній крові
- Пульсова оксиметрія – визначення показника SatO2 (сатурації кисню) – в нормі має бути не нижчим 90%.
Декомпенсована ЛН має 3 ступеня важкості
- ЛН I ступеню – хворий відмічає появу задишки, якої раніше не було, під час виконання звичного фізичного навантаження;
- ЛН II ступеню – задишка з’являється під час виконання незначного фізичного навантаження (при ходьбі по рівній місцевості);
- ЛН III ступеню – задишка турбує в стані спокою.
