Чорноморська доктрина Ю. Липи

 була сформована напередодні Другої світової війни і розглядала Україну у системі держав Чорноморського простору. Ю. Липа писав, що Чорноморський простір окреслюється басейнами ("сточищами") рік і морським узбережжям як системою для транспортного зв'язку, культурними й історико-політичними традиціями як духовним зв'язком. У своїх межах Чорноморський простір утворює цілісність. Його можна порівняти з фортецею, внутрішню єдність якої формує площа Чорного моря. Від цієї фортеці ідуть шляхи-ріки вглиб фортеці. Високі мури вона має на південному сході - це західні береги Каспію із Закавказзям і Дагестаном. Далі на північний схід ідуть "мури" Калмицько-Саратовських пустель і напівпустель та русло Волги; на півночі - болотисті пущі витоків Дону і Дніпра з їхніми притоками; захід і південь - оборонні вали Карпат, Балкан і Малоазіатського (Анатолійського) гірських масивів. Чорноморський простір у таких межах, на думку Ю. Липи, становить цілісність, має свій геополітичний зміст, свою етнічну спільноту та власні вироблені торговельні, культурні і державні традиції, що зодноріднили психіку його населення.
Україна не повинна відмовлятися від чорноморської доктрини й у наш час, коли геополітична ситуація дуже змінилася. Проте її, очевидно, слід розширити і назвати середземноморською. Тоді вона буде націлювати зовнішню політичну діяльність не лише на більшу кількість країн порівняно з чорноморською, але й дасть змогу урізноманітнити геополітичну поведінку України в усьому південному секторі. Власне, створення спочатку Чорноморського Союзу (за ініціативи Л.Кучми), а сьогодні ГУУАМ (за ініціативи В.Ющенка) є прямим продовженням розвитку цієї доктрини.