Кожне з функціонально-територіальних відношень розкриває одну із сторін взаємодій елементів у суспільно-територіальній комплексності. У рамках цих систем діють різноманітні взаємозумовлені зв'язки. Формуються їх певні сукупності, які не можуть бути повністю досліджені шляхом ізольованого розгляду окремих складових функціонально-територіальних відношень. Це стало поштовхом для розроблення уявлення про відношення, що виражають цілі сукупності різноманітних зв'язків за їх територіальної визначеності. Такі відношення мають системоутворюючий характер, оскільки виникнення групи взаємозумовлюючих зв'язків на певному територіальному рівні означає утворення деякої системи. Такі системоутворюючі відношення називаються відношеннями комплексності.
Комплексність, комплексний розвиток району (виробництва, продуктивних сил) належать до фундаментальних наукових понять, що найчастіше використовуються в економічних та економіко-географічних дослідженнях, у практиці регіонального господарювання. Досі немає єдиного загальновизнаного тлумачення комплексності, а з'ясовані тільки властиві їй взаємозумовленість, взаємозв'язаність, пропорційність розвитку складових (виробництв, галузей, територіальних ланок тощо), раціональне використання ресурсів. Як характерні риси комплексності називають також забезпеченість різноманітними ресурсами, будівельною базою, достатній рівень розвитку виробничої і соціальної інфраструктур, централізацію і концентрацію в економічно ефективних обсягах заготівельних, ремонтних та інших допоміжних і обслуговуючих виробництв. Ці ознаки можуть бути узагальнені в інтерпретації комплексності як стійка, що типово повторюється, сукупність територіальне визначених зв'язків, узгоджуваних між собою за інтенсивністю.
