Розвинув порівняльний метод в географії, її аналітичну складову. Вперше застосовував кількісні методи для вивчення географічних об'єктів і їх властивостей, включаючи географічне положення і інші просторові відносини і зв'язки. Вважається прихильником географічного поссибілізму (теорії адаптації людського суспільства до природних умов), використовував його ідеї для пояснення соціальних процесів. Ріттер наголошував на соціальному житті суспільства та історичному процесі як рушіях суспільно-географічних процесів, приділяючи менше уваги фізико-географічним чинникам.
Теорії Ріттера мали вплив на політичну географію. Його концепція органічної моделі держави передбачала необхідність так званого "життєвого простору" для просторового росту державного утворення. Відповідно, поглинання іншої території держави чи народу, зокрема і насильницьке, розглядалося як біологічна потреба держави у рості.
Ідеї Ріттера великою мірою визначили розвиток географічної думки в XIX - початку XX століття.
