Математичний (формально-теоретичний) напрямок суспільної географії

                                                        Цей напрямок започаткували ще праці давнього-грецького вченого Птолемея «Велика математична побудова астрономії»(13 книг) та «Керівництво з географії». Птолемей перетворив географію на просторову(хорологічну), точну науку(подібну до астрономії). Птолемей – основоположник картографії і формального методу дослідження; він повязав географію з математикою,астрономією,картографією. На початку ХХ ст. цей напрям існував у формі так званого хорологізму, що був розвинений німецьким вченим Альфредом Геттнером. Уся географія вважалася наукою про земний простір. До  війни в Німеччині була добре розвинена одна з гілок хорологізму у вигляді теорії центральних місць(Льош,Кристаллер). У повоєнні роки у зв’язку із впровадженням математичних методів дослідження виникли так званий модельний,системно-структурнй підходи,аксіоматико-дедуктивний підхід,теорія поширення нововведень, теорія переміщень. Вершиною цього напрямку стали праці американського вченого В. Бунге, зокрема «Теоретична географія», у якій формальний математичний підхід був виявлений у формі так званого геометризму найбільш повно.