Столиця держави та її функції

Столиця — це головне місто держави, адміністративно-політичний центр країни. Тут розташовані вищі органи державної влади і державного управління, державних, судових, стратегічних військових та інших установ. Здебільшого столиця або весь столичний регіон є основним економічним осередком країни. Столиця має широкі міжнародні зв'язки, це місце перебування дипломатичних представництв іноземних держав, а часом і впливових міжнародних організацій, офісів ТНК та банків. Саме тому держава намагається зосередити в столичному місті найкращий набір видів і засобів діяльності порівняно з іншими територіями.      виділяють кілька типів столичних міст:                     родові столиці — за феодальних часів дуже поширений, а нині майже відсутній тип столичного поселення, статус якого пов'язаний з володінням ним певною владною особою (королем, князем, гетьманом та ін.). Такими були, наприклад,  в Україні — Чигирин за Богдана Хмельницького, Батурин за Івана Мазепи; столиці — історичні міста. Вони здебільшого виникли як управлінські й політичні центри, що мали вигідне географічне положення і становили ядра «серцевинних» територій національних держав, що зароджувалися. В Європі це, наприклад, Париж, Лондон, Рим, Відень, Будапешт, Стокгольм, Копенгаген, Прага, Москва, Київ; ситуаційні столиці. Їх виникнення пов'язане з екстремальними ситуаціями політичного або природного характеру, коли основна столиця не може виконувати свої функції. Це, наприклад, за часів Другої світової війни - штучні столиці. До них можна віднести значну частину тих столиць, що були штучно створені як адміністративні центри колоніальних володінь, а згодом здобули незалежність.                                                                   політичні столиці — створюються для забезпечення рівноваги політичних впливів регіональних політичних сил  або планомірно розбудовуються заради організації більш ефективного управління країною.                                  
 За характером географічного положення столичне місто може займати центральне(характерне для столиць, які знаходяться в зонах перетину природних або економіко-географічних комунікацій)або периферійне (положення столиці може бути пов'язане зі зміною конфігурації державної території протягом історичного розвитку або з орієнтацією столичного міста на забезпечення міжнародних зв'язків держави)                     
За функціональними ознаками столичні міста можуть бути монофункціональні (виконують лише одну функцію — політичну (управління правовим полем і політичним життям держави)) і поліфункціональні  ( разом з політичними функціями концентрують економічні, фінансові, державотворчі функції, а також, як правило, є провідними культурними, духовними та історичними центрами, що, відповідно, посилює значення їх туристсько-рекреаційної функції.)