Територія держави має багато рис, які в цілому характеризують її потенціал і геопросторову організацію. Передусім, територія має властивості, відношення і процеси. Можна виділити два основні види властивостей території — природні та суспільні. До природних належать: а) природні умови; б) природне довкілля, його якість; в) природні ресурси, в т.ч. відновлювані та не відновлювані. До суспільних властивостей належать місткість території (її здатність вміщати деяку кількість об'єктів певного виду — поселенських, промислових, сільськогосподарських, рекреаційних тощо) і освоєність (ступінь втягнення у суспільне виробництво та інтенсивність зміни природних властивостей під впливом людської діяльності), а також демографічні, соціальні та господарські властивості. Серед відношень території найважливіше значення мають: а) просторові, в т. ч. метричні (наприклад, площа території) і топологічні (наприклад, форма, компактність); б) розташування, в т. ч. політико -, економіко - і природно-географічне; в) функції — економічні, соціальні, рекреаційні, культурні та ін. Нарешті, геопросторові процеси характеризують динаміку внутрішнього розвитку території. До них належать: диференціація (розвиток окремих частин території), інтеграція (об'єднання цих частин у ціле), системо формування (виникнення територіальних, соціальних, виробничо-економічних, рекреаційних та ін. систем). Саме властивості та відношення території — це її географічний потенціал, тобто здатність задовольняти певні потреби суспільства, а процеси, включаючи і такий вид відношень, як функції, — це її геопросторова організація. Іншими словами, потенціал території — це її природні та суспільні властивості, просторові й позиційні відношення. А геопросторова організація — це процеси внутрішнього поділу, об'єднання і системо-формування, здійснення її внутрішніх і зовнішніх функцій.
