Загальнолюдська або суспільна мораль – система поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві.
Мораль “у найзагальнішому розумінні – це вчення про мистецтво направляти дії людей таким чином, аби виробляти найбільшу суму щастя”. Моральні потреби – це потреби спілкування з іншими людьми, за встановленими (прийнятими) правилами поведінки. Мораль завжди носить соціально-груповий характер: мораль сім'ї, мораль соціальної групи, класова мораль. Мораль наказується особистості ззовні у формі певних норм та правил. Оцінка моральної поведінки виходить із соціального оточення. Ф.Ніцше у основі моральності людини особливу роль відводив її здатності до рефлексії: “Яка людина найбільш моральна? По-перше, та, що найчастіше виконує закон… По-друге, та, що виконує закон за найтяжчих умов. Найбільш моральним є той, хто більше всього приносить у жертву звичаю”.
Християнська мораль має дещо спільне із суспільною (негативне ставлення до злочинів, вона також в певній мірі регулює відносини між людьми, але в межах церкви, конфесії, релігійної організації тощо), але має і відмінності (власна гідність, гідність інших людей, сумління, авторитет громадської думки, певні суспільні традиції тощо).
