Всі умовиводи поділяються на дедуктивні та імовірні. Дедуктивні умовиводи базуються на русі думки від більш загального до часткового та одиничного. Проте під дедуктивними умовиводами сьогодні розуміють не тільки зазначені виводи, але й всі умовиводи, в яких висновок необхідно слідує із засновків, тобто наявне відношення логічного слідування. До них належать і деякі види індуктивних умовиводів (зокрема повна індукція). Такі умовиводи ще називаються демонстративними.
Дедуктивні умовиводи є найповніше дослідженими порівняно з іншими умовиводами. Одним з найбільш вражаючих досягнень античної науки є вчення Арістотеля про дедуктивні умовиводи, яке іменують також силогістикою. Ця система впродовж тисячоліть визначала напрями логічних досліджень і формувала тип мислення, який ми називаємо раціоналістичним. Іноді навіть всю формальну логіку називають силогістикою, підкреслюючи цим основоположне значення відповідних форм умовиводів в структурі логічної науки. Проте ми розглядатимемо не лише силогізми, але й інші форми умовиводів, в яких наявне відношення логічного слідування. Такими умовиводами є ті, істинність яких залежить від структури суджень-засновків, а також ті, в яких судження беруться як одне ціле, і головним їх елементом є зв’язка, від якої залежить значення істинності. Формами умовиводів, в яких розглядається їх суб’єктно-предикатна структура є безпосередні умовиводи і простий категоричний силогізм. Дана структура також важлива при аналізі скорочених, складних і складноскорочених силогізмів. Решта умовиводів, які відносять до дедуктивних (демонстративних) будемо називати виводами із складних суджень.