Вирішальним психологічним елементом в структурі релігійної свідомості є віра. Однак необхідно зазначити, що віра може бути й нерелігійною. Віра – це такий стан людської свідомості, поза яким неможливе нормальне функціонування свідомості взагалі. Віра виражає пряме, безпосереднє і бездоказове прийняття чогось як виправданого, незаперечного або істинного. Віра є там, де існує беззастережне переконання. Якщо ж ми вимагаємо додаткових розумових чи якихось інших підкріплень, гарантій, доведень, то скоріше за все ми не віримо, бо потреба у всіх цих підтвердженнях породжена не вірою, а сумнівом, що є станом, протилежним до віри. Через це віра передбачає існування в нашій свідомості т.зв. «дефіциту інформації»: вона вступає у свої права тоді, коли наші знання на чомусь зупиняються або обриваються, і ситуація приймається як завершена.
Віра стоїть вище за досвід, бо принципово виходить за його межі. Віра, подібно до розуму, передбачає і припускає існування людської свободи. Тому лише слабка віра боїться розуму і якби віра не потребувала розуму, то найкращими віруючими були би тварини.
