Памфил Юркевич справив особливий вплив на своїх сучасників, викладав філософію в Київській духовній академії, а з 1863 р. у Московському університеті, де очолив кафедру філософії. За життя філософа було надруковано 12 його праць, серед яких: «Ідея», «З наук про людський дух», «Матеріалізм і завдання філософії». За оцінкою багатьох дослідників, П.Юркевич являв собою одне із найбільш помітних явищ на філософському горизонті Росії того часу.
Філософські ідеї і погляди П. Юркевича:
1. вважав філософські ідеї Платона та Канта найбільш продуктивними в історії філософії; 2. високо оцінював і філософію Гегеля, не приймаючи його діалектики; 3. критикував як однобічні крайні філософські позиції – матеріалізм та ідеалізм: ідеалізм - за нехтування реальністю, матеріалізм – за приниження значення духовного; 4. поза відношенням до духовного неможливою постає людська моральність; 5. розробив вчення про серце, яке розглядав трояко: як центр людської тілесної організації, як центр духовної діяльності людини, як осередок морального життя людини.
У певному сенсі П. Юркевич продовжував лінію «кордоцентризму», започатковану працями Г. Сковороди. Теоретичний спадок П. Юркевича часто визначають як “філософію серця”.
