Судження – форма мислення, в якій стверджується або заперечується щось відносно предметів і явищ, їх властивостей, зв’язків і відношень і яка має здатність виражати істину або хибу.
Просте судження – це таке судження, яке містить один суб’єкт і один предикат.
Складним є судження, в яких два або більше простих суджень зв’язані між собою логічним сполучником (зв’язкою). У мові складним судженням відповідають різні форми складних розповідних речень, наприклад: «Сьогодні сонячний день, і ми підемо гуляти в парк». Логічний аналіз таких суджень здійснюється у відповідності з типом зв’язки. Ці зв’язки або сполучники мають назву пропозиціональних.
Розглядаючи складні судження, ми не беремо до уваги внутрішню структуру простих суджень, що їх складають, тобто взаємовідношення між суб’єктами і предикатами. Натомість кожне просте судження розглядається як нерозчленоване ціле. Вище зазначалося, що сутнісною характеристикою судження як форми мислення є істинність чи хибність. Логікою вироблено спеціальний метод для визначення, істинним чи хибним є ціле складне судження в залежності від істинності чи хибності включених в нього простих суджень
Істинність складних суджень визначається за допомогою таблиць істинності, які мають свої особливості в залежності від типу логічного сполучника.
