Судження – це логічна форма, а речення – граматична форма. Речення не адекватного вираження різними мовами, а логічна структура - завжди ідеальна.
Судження - форма мислення в стверджується або заперечується відносно предметів та явищ, їх властивостей, зв’язків і відношень, і яка має здатність виражати істину або хибу. В суджені йдеться не тільки про річ (поняття), але й про властивість (атрибути).
Сутністю характеристичного судження є істинність (зв’язки відношення ). Поняття не можна визначити істинними чи хибним (це проста констатація), мовною формою судження є речення, а поняття – словом.
Види суджень:
1. прості судження - з визначеним суб'єктом(одиничні, часткові, загальні); з невизначеним суб'єктом; розповідні; описові; пояснювальні;
2. судження відношень - релятивні судження: судження тотожності; підпорядкування; просторові; часові; причинно-наслідкові;
3. екзистенціальні судження (судження існування): аналітичні; синтетичні (в предикативі говориться про щось нове);
Основна функція мови у логіці – пізнавальна. Основними формами, в яких фіксуються знання про світ в результаті інтелектуальної діяльності є поняття, судження та теорії.
Поняття – це думка, яка за посередництвом вказівки на деяку ознаку виділяє з універсаму і збирає у клас (узагальнює) всі предмети, які посідають цю ознаку.
У мові поняття виражаються з допомогою універсалій – різновиду дескриптивних термінів. Наприклад, чотирьохкутник з рівними сторонами і рівними кутами виділяє клас квадратів з універсуму чотирьохкутників.
Судження – це думка, що містить твердження про наявність у дійсності деякого положення справ.
Судження може бути висловлене з допомогою різних речень. Щоб цього уникнути використовується термін висловлення – речення, що виражає певне судження, тобто речення, яке говорить про наявність того, що має місце.
Будь яке висловлення може бути оцінене як істинне або хибне (істина або хибність – можливі значення висловлень). Причому у класичній логіці ці терміни трактуються наступним чином: висловлення істинне тоді і тільки тоді, коли положення справ, що описується в ньому, має місце у дійсності; інакше воно хибне.
