Сучасна оцінка філософії Г.Сковороди ускладнена тою обставиною, що розглянуті окремо, самі по собі, вихідні думки філософа постають в контексті європейської філософії не дуже оригінальними. Проте тут вирішальне значення має декілька важливих моментів. По-перше, майже в усі свої провідні ідеї Г.Сковорода вводить деякі новації, які, врешті, виявляються вирішальними в плані їх остаточного сенсу. По-друге, філософія Г.Сковороди – це явище органічно цілісне, просякнуте єдиними темами, настроями та ідеями Нарешті, по-третє, Г.Сковорода являв собою той особливий тип філософа, який філософію розглядає як прямі духовні концентрації власного життя, а саме життя не мислять собі інакшим, як побудованим у відповідності із принципами своєї філософії.
Значення Сковороди у становленні реалізму просвітництва полягає в тому, що він привернув увагу освічених кіл до простолюду, звеличив загальнолюдські цінності патріархального села, сформулював ідею спорідненої праці, закликав до терпіння, поміркованості і самообмеження в матеріальних речах і почуттях, а також обгрунтував позастанову рівність людей.
