Філософія Сковороди – це єдине нерозривне ціле, метою якого було збудити рідний народ до нового життя на нових світоглядних і моральних засадах. Вже в першій філософській праці він подає традиційну філософію, яка бере свій початок ще з часів античності – поділ світу на 2 натури: одна – видима (людина), друга – невидима (Бог). Головною ідеєю філософії Сковороди є ідея трьох світів і двох натур. Згідно його філософії є три світи. Перший – це людина (мікрокосмос) – тут видимою натурою є тіло, а невидимою – душа. Другий світ – це всесвіт (макрокосмос) - тут видимою натурою є зовнішній світ, а невидимою – Бог. Третій світ – це Біблія (символічний світ) – тут зовнішньою натурою є буквальний зміст, а внутрішньою – символічний зміст. Усі три світи, що складають конструкцію світобудови Г. Сковороди, пов’язані між собою саме істотою та природою людською. Всесвіт є одухотвореним і має людську будову. Людина ж є початком і кінцем Біблії, світу символів. Таке філософське узагальнене тлумачення Бога виходило за рамки біблійного його розуміння як творця світу. У цій праці Сковорода подає відмінне від ортодоксально – біблійного розуміння десяти заповідей, народження та воскресіння Ісуса, а також зазначає, що церква в Україні заколисувала свідомість народу замість того, щоб пробуджувати її його до нового життєствердження.
