Язичництво – будь-яка політеїстична релігія чи пантеїстичні вірування з погляду монотеїстичних релігій (наприклад, християнства, ісламу). Християнство, мусульманство, як монотеїстичні релігії, всіляко переслідували поклоніння багатьом богам, нав'язуючи поклоніння одному богові.
Розглядаючи язичництво як явище, можна виділити такі ознаки: Язичництво є цілісним способом життя, а не релігією у сучасному значенні цього слова; божественне у язичництві іманентне - тобто розчинене у всьому навколо (тоді, як у більшості монотеїстичних релігій - трансцендентне, тобто відділене від видимого світу); Язичництво є внутрішньоорієнтованим - переживання божественного відбувається передусім усередині конкретної людини, тоді як більшість семітських релігій - зовнішньоорієнтовані (цінується передусім зовнішній вияв вірувань та релігійних переживань, як от ходіння в храм, жвава участь у ритуалах тощо).
Монотеї́зм – віра в одного Бога, що на відміну від генотеїзму або політеїзму виключає існування інших божественних істот. Зазвичай монотеїсти приписують Богу риси досконалості, такі як всемогутність, всюдисущність, всезнання, а також найвище благо в етичному розумінні.
Визнаними монотеїстичними релігіями вважають три абрамічні релігії: юдаїзм, християнство та іслам, а також новіші, що з’явилися на їх ґрунті - сікхізм, растафаріанство, бабізм i бахаїзм. Ідея єдиного Бога також присутня у зараустрізмі та більшості різновидів іудаїзму.