Поняття «людина – індивід – особа – особистість – індивідуальність» характеризують
Якісні прояви людини. Поняття «людина» означає вид у біологічній кваліфікації. Поняттям «індивід» позначають окремо взятого представника людського роду, якому властиві унікальні природні і соціальні якості. Таку діалектику одиничного та загального в індивіді часто позначають «типовий індивід». Поняття «особи» характеризує певні реальні якості людського індивіда. Тома поза індивідом особи немає. До поняття особи включають 3 моменти: по-перше, особа – це суб’єкт та об’єкт соціальних стосунків, тобто той, від якого продукуються соціальні ідеї та до кого вони спрямовані, за цією характеристикою особа постає у певних соціальних ролях. По-друге, особа характеризується через особливий неповторний внутрішній світ людини з темпераментом, знаннями, переконаннями, ідеалами, цінностями. По-третє, особа представ перед нами як людська «самість», вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних, інтелектуальних якостей. Якщо людська особа усвідомлює свої якості, свою унікальність, вона стає людською особистістю – самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею. Внаслідок унікальності і неповторності особистості, існує дещо таке, що може виконати лише вона, і прагне виконати, людська особистість набуває рис індивідуальності.
Поняття індивідуальності може викликати асоціації з індивідуалізмом, і для таких асоціацій є певні підстави. Індивідуальність не може сформуватися без самоусвідомлення, без виділення себе з-поміж інших людей, без певної внутрішньої зосередженості. Але це не передбачає людської ізоляції. Усвідомлюючи незамінність, людина усвідомлює і свою повну ідентичність з іншими людьми. Мірою відповідальності людської індивідуальності стає все людськість, усвідомлення своїх життєвих здійснень як загальнолюдських або як здійснень, які щось змінюють у стані людства в певному змістовому значення: коли чогось досягає якась окрема індивідуальність, то це демонструє можливості людства або людини, як родової істоти.
