Важл. роль у формуванні суч. погляду на людину відіграв у ХХ ст. фрейдизм. Його засновником був З.Фрейд. Його ідеї викликали суперечливе до них ставлення. Вивчаючи різного роду неврози, він прийшов до висновку, що вони зумовлені дією досить потужного шару людської психіки, потужного, проте невидимого, прихованого; цей шар психіки він і назвав несвідомим. У класичному фрейдизмі вважається, що за своєю будовою людська психіка нагадує айсберг: найбільша, прихована, але й найпотужніша частина – це несвідоме; за змістом це є прояви у людській психіці найперших та найпотужніших інстинктів життя. Ці інстинкти уходять коренями ще в передпсихічні процеси, тому вони несвідомі і не можуть мати у свідомості адекватного виявлення. Видима частина “айсбергу” складається із двох частин: по-перше, свідоме, тобто контрольоване станом бадьорої психіки, по-друге, надсвідоме–те, що привнесене у людську свідомість культурними правилами та нормами соціального життя. Несвідоме З.Фрейд називає “Воно”, оскільки його дія є безособовою, анонімною; свідоме–“Я”, а надсвідоме–“Над-Я”. Несвідоме постає в концепції З.Фрейда найпотужнішим та вирішальним чинником людської психіки з однієї простої причини: його зміст формувався мільярди років, у той час, як свідома частина психіки–лише кілька десятків років. У зміст несвідомого входять 2 інстинкти: “Лібідо”– сексуальний інстинкт, та “Танатос”–інстинкт смерті і руйнування. Ці найперші інстинкти суперечать культурі: інстинкти вимагають того, що заборонено культурою та нормами соціального життя. Через це людське Я опиняється у ситуації “між молотом та наковальнею”: з одного боку на нього тиснуть страшні за силою та недозволені за прямою реалізацією інстинкти, а з іншого боку–соціально культивовані правила і норми. Страшна внутр. напруга здатна зруйнувати людс. особистість, тому треба знайти способи “розвантаження” психіки. Суспільство завжди припускало існування деяких “дозволених форм недозволеного”; з іншого боку, існують форми “сублімації”–непрямого вивільнення–енергії несвідомого. Вчення фрейдизму інколи називають психоаналізом, і це тому, що Фрейд ретельно розробляв методику ідентифікацій проявів несвідомого, наприклад, у сновидіннях, у невимушених обмовках. Вчення З.Фрейда сприяло розгортанню так званої “сексуальної революції”. Але учні З.Фрейда: К.-Г.Юнг, А.Адлер та Е.Фром не погодились із таким акцентуванням і дали своє трактування сутності несвідомого. К.-Г.Юнг вважав несвідоме найперш. виявленням формотворення у вигляді символізацій. Людську здатність творити символи він прямо зводив до дій несвідомого. Такою здатністю К.-Г.Юнг наділяв колективне психічне життя, тому ввів у науковий обіг поняття “колективного несвідомого”. Ключ до розуміння певної культури лежить у її вихідних символах, в яких дослідник повинен виявити оті сталі формотворчі структури, що їх К.-Г.Юнг назвав “архетипами”. Сприйняття архепитів постає вирішальною засадою сприйняття певної культури та входження у її дух. зміст, а свідоме культуротворення передбачає виведення у сприйняття нових форм виявлення архетипів. Він вважав, що провідним мотивом дії несвідомого постає непереборне прагнення самоствердження; основне у несвідомому–це воля до влади, а остання вже знаходить свої найрізноман. прояви то у вигляді культуротворення. Е.Фром намагався пов’язати дію несвідомого із соціальним життям та суспільними стосунками: тут людина здобуває людські якості та намагається самоутверджуватись. Внаслідок існування непереборної суперечливості між розумом та інстинктами, людина завжди відчуває свою незавершеність, що і постає провідним мотивом її дій.
