Поразка Німеччини і розпад Австро-Угорщини дали ук¬раїнській революції новий історичний шанс. УНР відродила¬ся, виникла ЗУНР, і обидві українські держави формально об'єдналися. Однак країни-переможниці беззастережно під¬тримували Польщу, яка претендувала на основну частину західноукраїнських земель, і не виступала проти головного гасла білогвардійців — відновлення єдиної й неподільної Росії. В умовах, що склалися, лідери УНР потрапили у між¬народну ізоляцію і були безсилі перед збройними силами радянської Росії, яка перемогла білогвардійців і уклала мир з Польщею.
Багаторічна боротьба УНР за виживання закінчилася пораз¬кою.
Хоча радянська форма української державності виявилася фіктивною, на географічній карті світу все-таки з'явилася краї¬на з чітко окресленими кордонами. Це був найважливіший наслідок національно-визвольної боротьби українського народу.
Без героїчних подій 1917-1920 рр. було б неможливе проголо¬шення державної незалежності у 1991 р.
Разом з тим поразка національної революції у 1917-1920 рр. змушує зробити певні висновки і винести історичні уроки цієї боротьби.
Головний урок полягає в необхідності єдності всіх націо¬нально-патріотичних сил для досягнення спільної мети — не¬залежності. Саме відсутність такої єдності була основною внут¬рішньою причиною поразки.
Другий урок, що випливає з першого, полягає в необхідно¬сті взаємних поступок, компромісів різних національно-пат¬ріотичних сил, без чого єдність їхніх дій неможлива.
Третій урок полягає в тому, що досягнення незалежності неможливе без глибоких соціально-економічних реформ, які відкриють перспективу покращення життя основної маси насе-лення.
Четвертий урок полягає в необхідності враховувати зовніш¬ньополітичну ситуацію, добиватися підтримки незалежності України основними зарубіжними країнами.
