22 червня 1941 p. Німеччина та її союзники без оголошення війни напали
на Радянський Союз. Розпочалася Велика Вітчизняна війна.
30 червня 1941 року в зайнятому німцями Львові спеціальна група ОУН(Б) на чолі з Я. Стецьком проголосила Акт відновлення Української держави.
Після проголошення Акта відновлення гітлерівська влада вдалася до репресій. Бандера та Стецько були заарештовані. Тому наприкінці 1941 року ОУН(Б) взяла курс на боротьбу проти гітлерівців, тоді як ОУН(М) виявила більше лояльності до німецької влади.
Певний час ОУН(М) висловлювалася тільки за співробітництво та спільну українсько-німецьку боротьбу проти СРСР.
У жовтні 1941 року в Києві почала діяти Українська національна рада, яку очолив професор М. Величківський. О. Телізі вдалося створити Спілку українських письменників і налагодити вихід газети «Українське слово» та часопису «Литаври».
Такі дії ОУН(М) не влаштовували гітлерівців, О. Теліга, І. Рогач та інші представники інтелігенції були репресовані.
Після арештів і розстрілів мельниківців ставлення цього крила ОУН до німців змінилося. Наказом проводу ОУН(М) створено мережу підпільних організацій, які носили антинімецький характер.
Перше українське національне збройне формування — «Поліська Січ» Тараса Бульби (Боровця) — з'явилося на Волині.
Тарас Боровець розпочав активну діяльність на Поліссі.
Вже в серпні 1941 року Т. Боровець зробив спробу об'єднати розрізнені політичні сили для створення єдиної української армії.
Політичні групи, що пішли на контакт з командуванням «Поліської Січі», восени 1941 року створили спільний штаб, начальником якого став полковник П. Смородський, а командувачем Т. Боровець.
У жовтні 1941 року це військове формування отримало нову назву — Українська повстанська армія - «Поліська Січ» (УПА - ПС). Формація діяла в районі міст Олевськ, Людвипіль та Сарни. У листопаді 1941 року «Поліська Січ» була оточена німцями й роззброєна, але навесні 1942 року знову відновила діяльність, яка тепер, щоправда, носила антинімецький характер. Чисельність загону нараховувала 5-8 тис. осіб.
У цей час «Поліську Січ» намагалися використати у своїх стратегічних цілях як німецьке командування, так і радянські партизани. Проте їм це не вдалося.
Згодом, за наказом Т. Боровця його бійці перейшли на нелегальне становище й почали збройну боротьбу з німцями та більшовиками. Це стало початком зародження Української повстанської армії.
У травні 1943 року переговори між цими формаціями були завершені. Військові відділи ОУН - сд об'єднувалися з «Поліською Січчю» в одну формацію — ОУН - УПА. її головнокомандувачем став член проводу Організації українських націоналістів (бандерівців) Роман Шухевич.
Загалом можна виділити такі причини руху опору:
1) окупація батьківщини іноземними загарбниками;
2) жорстокий окупаційний режим, який хотів перетворити українські землі
на колонії Німеччини та її союзників, а українців частково знищити, а
решту перетворити на рабів.
Форми опору були різноманітними:
— саботаж (випуск бракованої продукції, невиходи на роботу, виведення з
ладу верстатів та устаткування, псування продовольства
— відмова співпрацювати з окупаційними властями;
— антигітлерівське підпілля;
В антифашистському русі Опору існували дві течії:
— радянська (партизанські загони, радянське підпілля), представники якої
боролися за визволення України від німецько-фашистських загарбників,
відновлення Радянської влади;
— націоналістична (ОУН(Б), ОУН(М), бульбівці, ОУН-УПА), представники
якої боролися за визволення України від німецько-фашистських
загарбників, створення незалежної Української держави.
