2. Безробіття, його види та наслідки.

Однією із складових ринкової економіки є ринок праці. Він охоплює всі категорії працездатного населення, яке готове працювати за наймом або в режимі само зайнятості, підприємництва. Ринок праці є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями національної економіки з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації працівників.
Головними елементами ринку праці є попит, пропозиція, ціна робочої сили. Попит на ринку праці визначається обсягом і структурою загальної потреби на робочу силу для випуску продукції, які забезпечені реальними робочими місцями. Пропозиція робочої сили – це працездатне населення, яке пропонує свою робочу силу за кожного рівня заробітної плати. Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів, зокрема, рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захисту, характером і змістом праці, податковою системою тощо.
Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці проявляється в ринковій ціні робочої сили і залежить від кон’юнктури ринку. Якщо попит і пропозиція врівноважуються, потреби суспільства в робочій силі задовольняються максимально. Ситуації рівноваги ринку праці відповідає певний рівень заробітної плати. Слід зазначити, що обсяг ринку праці переважно визначається попитом на робочу силу, який, в свою чергу, залежить від загальної ринкової кон’юнктури та фази економічного циклу в країні. Коли економіка перебуває у стані циклічного піднесення, попит на робочу силу зростає, а ринок праці розширюється. Якщо суспільне виробництво переживає кризу чи депресію, попит на робочу силу
зменшується, а ринок праці звужується Розширення чи звуження ринку праці викликає зміни чисельності та співвідношення між його складовими: зайнятими і безробітними.
Зайнятість населення, як економічне поняття – це сукупність економічних, правових, соціальних відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід. Зайнятість, як економічна проблема, – це співвідношення чисельності працездатного населення і кількості зайнятих, яке характеризує ступінь використання трудових ресурсів та ситуацію на ринку робочої сили. Зайняте населення – це люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, хто мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, відпустку, тощо. Зайняте населення є активною частиною трудових ресурсів, яка задіяна у суспільному виробництві.
Крім зайнятих в структурі працездатного населення виділяють безробітних і добровільно непрацюючих (незайнятих).
Безробітні - це громадяни, які не мають роботи, але активно шукають або очікують її і здатні приступити до неї. Згідно Закону України „Про зайнятість населення”, безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи та зареєстровані у державній службі зайнятості.
Незайняті - це люди, що не працюють і не шукають роботу за даного рівня заробітної плати. Це частина дорослого населення, що навчається, перебуває на пенсії, є надто хворими, щоб працювати, або не потребує роботи, у зв’язку з наявністю інших джерел для існування.
Отже, люди, що мають роботу – зайняті; люди, які не мають роботи, але шукають її – безробітні; а ті, що не мають роботи і не шукають її – незайняті. Згідно методики МОП (Міжнародна організація праці – це спеціалізована установа, утворена в 1919 році, працює при ООН, що проголосила своєю метою вивчення і покращення умов праці і життя працюючих шляхом рекомендацій з питань трудового законодавства) усе населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне. Економічно активне – це частина населення, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно воно складається із чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних. Економічно неактивне населення – це особи у віці від 15 до 70 років, які не можуть бути кваліфіковані як зайняті або безробітні: учні, студенти, курсанти денної форми навчання, пенсіонери, зайняті домашнім господарством, особи, які не мають необхідності або бажання працювати.
Безробіття – соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї. Воно відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.
Важливою ознакою безробіття є його закономірний характер.
Безробітних у загальній чисельності робочої сили відображає рівень
безробіття. Рівень безробіття – це відношення кількості безробітних до
величини робочої сили (суми зайнятих і безробітних):
*100%
Кількість робочої сили
Чисельність безробітних
Рівень безробіття
Серед основних чинників формування безробіття слід виділити:
- недостатній рівень сукупного ефективного попиту;
- негнучкість системи відношення цін і ставок заробітної плати;
- недостатня мобільність робочої сили;
- структурні зрушення в економіці;
- дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національних
меншин;
- демографічні зміни в чисельності і складі робочої сили.
Аналіз статистичних даних про зайнятість населення та безробіття
показує, що на ринку праці щорічно відбувається певний приплив робочої
сили та приріст вільних робочих місць. Пропозиція робочої сили, так само як
і попит на неї, безперервно змінюються. Вільні робочі місця заповнюються
безробітними, але частина працездатного населення лишається без робочого
місця. Отже, зайнтість і безробіття є актуальними економічними проблемами.
У залежності від причин, які викликають безробіття, розрізняють
декілька його видів.
Фрикційне безробіття виникає внаслідок зміни робочого місця на
краще, у зв'язку з переїздом з однієї місцевості до іншої та закінченням
навчального закладу. Це «добровільне» безробіття, оскільки виникає з
ініціативи самих працівників. Воно є неминучим, певною мірою бажаним і
відносно короткочасним. Перехід із малооплачуваних, малопродуктивних
робіт на продуктивніші сприяє підвищенню доходів і кращому розподілу
трудових ресурсів.
Структурне безробіття спричинене структурними зрушеннями в
економіці, закриттям старих підприємств і виробництв. В результаті
змінюється попит на окремі професії і фахи та пропозиція робочої сили щодо
них. Робоча сила повільно реагує на зміни в попиті на товари і послуги, зміни
техніки і технології виробництва, тому й виникає безробіття. «Структурні»
безробітні зможуть працевлаштуватися тільки в результаті перекваліфікації,
перепідготовки чи зміни місця проживання.
Різниця між структурним і фрикційним безробіттям полягає в тому, що
«фрикційні» безробітні мають навики і фах, які можуть продати на ринку
праці, а «структурні» безробітні не можуть отримати роботи без попередньої
додаткової перепідготовки, навчання чи зміни місця проживання. Фрикційне
безробіття носить короткостроковий характер, а структурне – більш тривалий
і тому вважається серйозною проблемою.
Циклічне безробіття – це вивільнення робочої сили, викликане загальним спадом виробництва внаслідок циклічних коливань. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час кризи.
У ринковій економіці, в силу її динамізму, обов’язково існує оптимальний резерв робочої сили і підтримується природна норма безробіття, при якій досягається довготривала рівновага, коли темпи інфляції дорівнюють очікуваному темпу зростання цін. Вважається, що наявність структурного і фрикційного безробіття є передумовою для розвитку економіки. Повна зайнятість визначається як зайнятість, що складає менше 100% робочої сили, тому фрикційне та структурне безробіття називають природним безробіттям. Повна зайнятість, таким чином, це зайнятість при наявності природного безробіття. Природний рівень безробіття залежить від інформованості населення про можливості зайнятості, системи підготовки та перепідготовки кадрів, міграційних та демографічних факторів, тощо. Вважається, що в розвинутих країнах рівень природного безробіття становить 5 – 6%. За умов, коли фактичний рівень безробіття дорівнює природному безробіттю, фактичний ВВП дорівнює потенційному ВВП. Потенційний ВВП – це максимальний його рівень, що може підтримуватись за даної технології, повної зайнятості, без прискорення інфляції.
Безробіття є серйозною соціально-економічною проблемою, оскільки породжує цілий ряд негативних як економічних, так і соціальних наслідків.
За наявності циклічного безробіття в економіці виникають певні втрати. Вони виражаються у відставанні фактичного ВВП від потенційного його рівня. Американський вчений А.Оукен виявив залежність, за якою кожен відсоток циклічного безробіття викликає 2,5% відставання ВВП фактичного від потенційного. Це отримало назву закону Оукена.
Поряд з економічними втратами безробіття має негативні соціальні і психологічні наслідки, а саме: відбувається нерівномірний розподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення; втрата кваліфікації робітників, що може згодом зумовити значне зниження зарплати чи нові звільнення; погіршення фізичного і психологічного стану робітників; падіння моральних підвалин; громадська і політична напруга в суспільстві.