Форма організації грошового обігу, яка історично склалася у даній країні
і закріплена законодавчо, називається грошовою системою.
Грошова система включає такі елементи:
Найменування національної грошової одиниці;
Види грошей і характер їхнього забезпечення;
Порядок емісії грошей, тобто порядок друкування грошей і
випуску їх в обіг;
Форми і умови безготівкового платіжного обігу;
Порядок обміну національної грошової одиниці на іноземні,
встановлення курсу національної валюти;
Наявність державних фінансових інституцій, які здійснюють
регулювання грошового обігу в країні.
Історично відомі два типи грошової системи: металева і паперово-
кредитна. Металева система поділяється на два види:
1) біметалізм - це система, за якої роль загального еквівалента
законодавчо закріплюється за двома благородними металами – золотом і
сріблом.
2) монометалізм – це система, в якій роль загального еквівалента
закріплюється тільки за одним металом – золотом.
З 1976 року за результатами Міжнародної конференції на Ямайці (м.
Кінгстон) здійснено перехід до системи паперово-кредитного обігу, основу
якої становлять кредитні гроші, що не обмінюються на золото. Відповідно до
цієї системи було юридично закріплено демонетизацію золота; скасовано
масштаб цін; припинено виконання золотом ролі загального еквівалента;
золото перетворилося у звичайний товар, який продається і купується на
світових ринках дорогоцінних металів за ринковою ціною; впроваджено
перехід до плаваючих валютних курсів.
Рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує
реалізацію товарів і послуг та нетоварні платежі, називають грошовим
обігом. Він здійснюється на основі певних законів. Одним із найважливіших
є закон грошового обігу, який визначає кількість грошей, необхідних для
обігу. Він передбачає, що в обігу протягом певного періоду має бути
об’єктивно зумовлена кількість грошей, і відображає внутрішні зв’язки між
грошовою масою і кількістю товарів, рівнем цін, швидкістю обігу грошей.
Для визначення грошової маси, згідно неокласичної теорії,
застосовується рівнянням обміну, запропоноване американським
економістом І. Фішером (рівняння грошового обігу Фішера):
M V P Q ,
де М – маса грошей в обігу (включає готівку і чеки);
V – швидкість обігу грошової одиниці;
Р – рівень цін на товари і послуги;
Q – кількість товарів і послуг на ринку, тобто реальний ВВП.
З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для
обігу:
V
P Q
M ,
В умовах паперово-кредитної системи грошового обігу має місце
тенденція випереджаючого зростання фактичної грошової маси у порівнянні
з об’єктивно необхідною для обігу масою грошей. Тому порушення закону
грошового обігу стає майже хронічним, а в обігу знаходяться зайві гроші,
купівельна сила яких зменшується. Гроші знецінюються внаслідок інфляції.
