Основою переходу від натурального до товарного виробництва стали суспільний поділ праці і економічна відокремленість виробників.
Поділ праці – історичний процес відокремлення, закріплення, видозміна окремих видів господарської діяльності, спеціалізації виробників, який проходить у формі диференціації і співіснування різноманітних видів трудової діяльності.
Суспільний поділ праці – спеціалізація виробників на виконанні окремих видів діяльності, на виробництві тих чи інших товарів і послуг.
Історично розрізняють три великих поділи праці, які заклали основи товарного виробництва. Перший великий поділ праці – відокремлення скотарів від землеробів; другий – виділення класу ремісників; третій – виділення купців і формування торгівельного капіталу. Така спеціалізація обов’язково передбачає обмін продуктами праці.
З точки зору рівня самостійності, спеціалізації, економічних і технологічних зв’язків між різними видами виробництва виділяють три основні форми суспільного поділу праці:
- загальний поділ праці – відокремлення великих видів (сфер) діяльності, які вирізняються між собою формоутворенням продукту (промисловість, с/г);
- частковий поділ праці – відокремлення окремих галузей в межах великих видів виробництва, випуск готових однорідних і однотипних продуктів, об’єднаних техніко-технологічною спільністю (металургія, машинобудування та ін.);
- одиничний поділ праці – виділення окремих технологічних операцій, виробництво окремих складових компонентів, продуктів (подетальний поопераційний).
Розрізняють поділ праці усередині підприємства і в межах країни. Усередині підприємства поділ праці відбувається між цехами, майстернями, робітниками тощо. Поділ праці всередині національної економіки виявляється в існуванні різних галузей і сфер виробництва, у спеціалізації регіонів та окремих країн.
Суспільний поділ праці і спеціалізація мали надзвичайно велике значення у розвитку людського виробництва. Вони забезпечують підвищення продуктивності праці. Подальше поглиблення поділу праці є передумовою збільшення обсягів суспільного виробництва, нагромадження національного багатства, підвищення рівня реального споживання.
